Курнаков Микола Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курнаков Микола Семенович

КУРНАКО́В Микола Семенович (24. 11(06. 12). 1860, м. Нолінськ, нині Кіров. обл., РФ – 19. 03. 1941, с-ще Барвиха Моск. обл., похов. у Ленінграді, нині С.-Пе­тербург) – фізико-хімік. Д-р хімії (1909), проф. (1893), акад. АН СРСР (1913) та УРСР (1926). Засл. діяч н. РРФСР (1940). Пре­мія ім. Д. Менделєєва РАН (1924), Ленін. (1928) і Сталін. (1941) пре­мії. Закін. С.-Пе­тербур. гірн. ін-т (1882), де й працював: від 1885 – ад’юнкт-проф. каф. металургії, галургії і пробірного мист-ва, від 1893 – проф. каф. неорган. хімії. Водночас 1899–1906 – проф. фіз. хімії С.-Пе­тербур. електротех. ін-ту, де заснував і очолив лаб. фіз. хімії; 1902–30 – проф. заг. хімії Ленінгр. політех. ін-ту, організувавши хім. лаб., де проводив фундам. дослідж. метал. сплавів; 1936–41 – проф. та зав. (від 1937) каф. неорган. хімії Моск. ун-ту. Засн. (1918) і перший дир. (до 1941) Ін-ту фіз.-хім. ана­лізу АН СРСР (1934 реорганізов. в Ін-т заг. та неорган. хімії; 1944 присвоєно його ім’я). Один з організаторів і перший дир. Держ. ін-ту приклад. хімії (1919–27) та Ін-ту з вивчення платини й ін. благород. металів (1922–24; усі – Москва). Вивчав комплексні та інтерметал. сполуки, сольові системи. Засн. рад. наук. школи фіз.-хім. аналізу (термін увів 1913), методи якого використовують у багатьох галузях хімії, зокрема в неорган. синтезі на основі рівноваж. та нерівноваж. реакцій. Синтезував і дослідив нові комплексні сполуки платини; з’ясував хім. природу процесів, що відбуваються у во­доймах; установив причини утво­рення соляних озер; створив (1903) прилад для терміч. аналізу (пірометр К.). Автор учення про бертоліди і дальтоніди, на якому базується хімія твердого і рідкого станів. Сприяв осво­єнню калій. родовищ м. Солікамськ (РФ), Карабогаз. глауберової солі (Туркменістан), магнію, брому і йоду Крим. соляних озер і лиманів тощо. Організував вітчизн. металург. (пла­тин. метали, алюміній, магній) та галургійне пром. вироб-ва. Ініціював створення металограф. комісії при Рос. тех. т-ві (1899). На його честь названо мінерал курнаковіт (відкритий 1940 у Ка­захстані).

Пр.: Введение в физико-химический анализ. 4-е изд. Москва; Ленинград, 1940; Избранные труды: В 3 т. Москва, 1960–63.

Літ.: Соловьев Ю. И., Звягинцев О. Е. Николай Семенович Курнаков: Жизнь и деятельность. 1960; Николай Семенович Курнаков: Мат. к биобиблио­графии ученых СССР. Сер. хим. наук. 1961; Кузнецов В. И. Выдающийся советский физико-химик Н. С. Курнаков. 1982; Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. 1991 (усі – Мос­­ква).

В. Я. Чирва

Стаття оновлена: 2016