Куросава Акіра - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куросава Акіра

КУРОСА́ВА Акіра (23. 03. 1910, Токіо – 06. 09. 1998, там само) – японський кінорежисер, сценарист, продюсер. Держ. нагорода СРСР. Навч. у Академії витонч. мист-в (Токіо, 1935). У 1929 брав участь у роботі Асоц. пролетар. мист-ва Японії, захоплювався творами класиків рос. літ-ри, роботами кінематографістів США. У кіно від 1936. Працював асист. реж. К. Ямамото у компанії «Photo Chemical Laboratories» (Токіо, згодом «Toho Studios»), займався написанням сценаріїв, завер­шив його стрічку «Кінь» (1941). Дебютував як реж. кінокартиною «Геній дзюдо» (1943, співавтор сценарію), у якій розповів про події, пов’язані із розвитком дзю­до кін. 19 ст. Поставив фільми: «Найкрасивіші» (1944, автор сце­нарію) про життя дівчат, які пра­цюють на військ. з-ді, «Геній дзю­до-2» (співавтор сценарію), «Чо­ловіки, які йдуть слідами тигра» (автор сценарію, через заборону влади вийшов 1952; обидва – 1945), «Ті, що творять завтрашній день» (співреж.), «Я не жалкую про свою юність» (обидва – 1946), «Чудова неділя» (1947), «Тихий поєдинок», «Бездомний пес» (обидва – 1949). Ідеї необхідності творити добро, жити для людей зайняли осн. місце в його творчості і втілилися у стрічці «П’яний ангел» (1948, співавтор сценарію). Міжнар. визнання отримав після прем’єри фільму «Расьомон» за оповіданням «В хащі» Р. Акутагави (1950, автор сценарію; Ґран-Прі «Золотий лев» Мкф у Венеції; премія «Ос­кар», США; обидві – 1951), де виявив прихильність до зображення винятковості люд. характерів, бурхл. пристрастей, драматург. конфліктів; екранізував твори зарубіж. письменни­ків, переносячи події до япон. устрою, але зберігаючи ідею автор. оригіналу – «Ідіот» за од­нойм. романом Ф. Достоєвського (1951), «Трон у крові» за трагедією «Макбет» В. Шекспіра, «На дні» за однойм. п’єсою М. Горького (обидва – 1957); глибоко проникнув у гострі про­блеми соц.-політ. життя, побут пересіч. громадянина, вірячи у морал. вдосконалення особистості – «Жити» (1952, співавтор сценарію; спец. приз Берлін. сенату, Мкф у Зх. Берліні, 1954); іронічно поставився до феодал. моралі, здійснив спробу формально оновити традиц. жанр «кенгекі» – «Сім самураїв» (1954, співавтор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1954; премія «Оскар», США, 1955); виступив проти вій­ни, виразив стурбованість долями людства – «Записки живого» (1955); звернувся до теми пригод у часи феодал. воєн – «Троє негідників у прихованій фортеці» (1958, автор сцена­рію); самурайства – «Охоронець» (1961, співавтор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1961), «Відважний самурай» (1962), «Тінь воїна» (1980; приз «Золота пальмова гілка» Мкф у Каннах, 1980; премія «Сезар», Фран­ція, 1981), «Ран» (1985, автор сценарію); взаємозв’язків людини з навколиш. світом – «Сни» (1990); пам’яті атом. бомбардування м. Наґасакі – «Серпнева рапсодія» (1991, автор сценарію); турботи про наставника – «Іще ні» (1993, співавтор сценарію). Автор сценарію кінокартини «Після дощу» (1999, реж. Т. Коїдзумі). 1959 заснував власну кінокомпанію «Куросава про», на ній влас. коштом зняв стрічки: «Злі залишаються живи­ми» (1960), «Рай і пекло» (1963), «Червона борода» (1965, спів­автор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1965; премія «Золотий глобус», США, 1966). Криз. стан япон. кіноіндустрії змусив К. співпрацювати із Голлівудом. Через суперечності з амер. про­дюсерами не зміг реалізувати проекти кінокартин «Поїзд-утікач» і «Тигр! Тигр! Тигр!». 1970 поставив свою першу кольор. стрічку «Під стукіт трамвайних коліс» (співавтор сценарію). На студії «Мосфільм» зняв рад.-япон. фільм «Дерсу Узала» за однойм. романом В. Арсеньєва (1975; гол. приз Мкф у Москві, 1975; премія «Оскар», США, 1976). У 1983 відкрив кіностудію «Куросава-фільм» (м. Йокоґама). Видав кн. «Спроба автобіографії» (1978), «Тінь воїна» (1979). Сценарії К. лягли в осно­ву низки фільмів різних реж., адаптовано «Сім самураїв» («Чу­дова сімка», 1960, реж. Дж. Стьор­джес), «Расьомон» («Наруга», реж. М. Рітт), «Охоронець» («За жменю доларів», реж. С. Леоне; обидва – 1964), «Поїзд-утікач» (1985, реж. А. Кончаловський). Творчість К. поєднує тра­диції кінематографа сх. і зх. світу. У Москві видано кн. «Акира Куросава» (1977, перекл. з япон.). Премію ім. К. за створення філь­мів, сповн. гуманізму, започатковано на Мкф у Токіо (2004).

Літ.: Перегуда В. Світ Акіри Куросави // Всесвіт. 1970. № 1; A. Helman. Akira Kurosawa. Warszawa, 1970; Юткевич С. И. Маски Акиры Куросавы // Шекспир и кино. Москва, 1973; Хрєнов М. Філософія творчості у фільмах Куросави // Всесвіт. 1974. № 1; J. Goodwin. Akira Kurosawa and Intertextual Cinema. Bal­timore, 1993; D. Richie. The Films of Akira Kurosawa. Berkeley; Los Angeles; Lon­don, 1998; B. Cardullo. Akira Kurosawa: Interviews (Conversations with Filmma­kers). Jackson, 2007; D. Martinez. Re­making Kurosawa: Translations and Per­mutations in Global Cinema. London, 2009; Илишев П. В. Особенности изобразительного моделирования кинематографического пространства в фильмах Акиры Куросавы // Культурол. журн. 2011. № 2.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2016