Курськ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курськ

КУРСЬК – давньоруське місто. Існувало на правому березі р. Сейм (при­­тока Десни, бас. Дніпра) у ме­жах сучас. м. Курськ (РФ). Уперше згадане в «Житії преподоб­ного Феодосія» в Києво-Печер. патерику у зв’язку з подіями се­­ред. 1030-х pp., коли Дніпров. Лівобережжя повернулося під владу Ярослава Мудрого; у «По­вчанні» Володимира Мономаха – при описі подій 1068; в Іпатіїв. літописі – під 1095 як місто Переяслав. князівства. Ймовірно, у 1030-і pp. К. управляв князів. посадник (згідно з «Житієм…» – «властитель»). Після Любец. з’їз­ду князів 1097 увійшов до складу Новгород-Сівер. князівства як центр волості Посем’я, за яким остаточно закріплений у серед. 12 ст. Від 1130-х pp. – центр уділ. князівства. Наприкінці 12 – на поч. 13 ст. К. намагався конкурувати з Черніговом. Восени 1239 зруйнований військами хана Батия, 1278 – темника Ногая. Від 1362 входив до складу Великого князівства Литовсь­ко­го, у 15 ст. перейшов під владу Великого князівства Московсь­кого. Фортеця на місці городища існувала до кін. 18 ст. – на плані 1722 вона оточена глибоким ровом і дерев’яними стінами з баштами. У ході археол. дослідж. на мисі при злитті річок Кур і Тускар (права притока Сейму) виявлено поселення (пл. городища бл. 9 га), засн. у 10 ст. на місці городища роменської культури. Воно складалося з дитинця та окол. града (Верхній і Нижній по­сади), укріплення яких не збереглися, а також відкритих селищ-посадів. На правому березі Сейму (2 насипи) та на лівих берегах Кривця і Тускару (по од­ному насипу) збереглися рештки колись великого курган. некрополя. У 1990-х pp. та на поч. 21 ст. К. досліджував В. Єнуков. Під час робіт зафіксовано решт­ки оборон. споруд (ровів та час­токолу), виявлено залишки 7-ми дерев’яних настилів, якими мос­тили вулиці міста, елементи садиб. забудови 12–13 ст. У культур. шарі потужністю від 2,6 (на дитинці) до 0,7–1,2 м (на посадах) знайдено численні уламки скляних браслетів і намистин, хрести-тільники та енколпіон (складаний нагруд. хрест із част­кою мощів святого), керам. пас­хальне яйце-брязкальце, залізне писало, деталі костюма та прикраси, предмети озброєння й спорядження вершника і верхового коня, побут. речі та знаряддя праці, фрагменти посуду різних часів. Знахідки уламків цегли-плінфи засвідчують існування в К. домонгол. часу мурованих споруд.

Літ.: Патерик Киево-Печерского мо­­настыря. С.-Пе­тербург, 1911; Полное собрание русских летописей. Т. 1–2. Москва; Ленинград, 1962; Коган В. М. История дома Рюриковичей (Опыт историко-генеалогического исследования). С.-Пе­тербург, 1993; Кашкин А. В. Археологическая карта России: Курс­кая область. Москва, 1998.

В. П. Коваленко

Стаття оновлена: 2016