Куртнезіров Закір - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куртнезіров Закір

КУРТНЕЗІ́РОВ Закір (12. 12. 1933, с. Варнаутка, нині Гончарне Севастоп. міськ­ради) – кримськотатарський письменник, публіцист. Чл. НСПУ (1978). Закін. фіз.-мат. відділ. Наманґан. пед. ін-ту (Узбеки­стан, 1954), відділ. журналістики філол. ф-ту Ташкент. ун-ту (1964). Учителював; працював у рай. газетах Ташкент. обл.; 1982–2009 – заст. гол. ред. ж. «Йыл­дыз» («Зірка», Ташкент–Сімферополь). Очолював раду з крим­ськотатар. літ-ри СП Узб. РСР (1984–86). Засн. і ред. г. «Хидает» («Вірний шлях») Духов. упр. мусульман Криму (від 1993). Дебютував 1952 віршем «Урдагим» («Моє каченя») в молодіж. г. «Ленин учкуни» («Ленінська іскра»). Гол. мотив поезії К. – одвічна боротьба добра та зла. У зб. повістей «Мирас» («Спадщина», Ташкент, 1991) оповів про свій народ, який пережив геноцид і повернувся через півстоліття на рідну землю. Кн. на­рисів «Аджылыкъкъа баргъанда» («Здійснюючи хадж», Сф., 1999) – про враження від подорожі до Мекки й Медини. Кн. есеїв «Баба­чыгъым, сизни къайдан тапа­йым?!» («Де Вас знайти, батьку?!», Сф., 2010) присвяч. проблемам взаємовідносин між по­коліннями, втрати нац. ідентичності кримськотатар. молоді. Упорядкував довідник кримсько­татар. письменників 11–20 ст. «Къырымтатар эдиплери» (Сф., 2000); здійснив смисл. перекл. Корану кримськотатар. мовою (1998; 2008). Автор і ведучий літ.-пед. передач на місц. телебаченні. Окремі твори К. перекладено рос., укр., узб., турец. та ін. мовами.

Тв.: Фиданлар (Паростки: Вірші). 1969; Сизге багъышлайым (Вам присвячую: Вірші). 1978; Сен кульгенде (Твоя посмішка: Вірші). 1982; Тебессюм (Посмішка: Нариси, літ. замальов­ки). 1984 (усі – Ташкент).

Літ.: Паши И. Федакяр инсан (Человек, преданный делу) // ЯД. 2003, 13 дек.; Бекирова З. Халкъкъа рухий гъыда даима керек (Народу нужен не только хлеб насущный) // Там само. 2008, 13 дек.; Аметова Н. Чешит енелишли фааль иджаткяр (Активный и разносторонний творец) // Къырым. 2008, 17 дек.

С. В. Шукурджієв

Стаття оновлена: 2016