Курцова Зоф’я - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курцова Зоф’я

КУРЦО́ВА Зоф’я (Kurzowa Zofia; 16. 04. 1931, Львів – 04. 05. 2003, м. Кра­ків, Польща) – польський мово­знавець. Дочка С. Кавина. Д-р гуманітар. н. (1962), д-р габіліт. (1970). Закін. Яґеллон. ун-т у Кракові (1955). Від 1968 працювала у ньому: 1970–72 – кер. Центру польс. мови для іноземців, 1972–81 – заст. дир. Ін-ту польс. філології, водночас від 1978 – зав. каф. сучас. польс. мови цього Ін-ту. 1981–89 вивчала мовлення польс. мешканців України, Литви, Білорусі. Наук. дослідж.: польс. мова жителів сх. пограниччя Польщі, польс.-укр., польс.-білорус. і польс.-ли­тов. мовні контакти, польс. слово­твір, мова польс. телебачення.

Пр.: Język filomatów i filaretów. Przy­czynek do dziejów języka polskiego XIX wieku; słowotwórstwo i słownictwo. Wroc­ław, 1963. Cz. 1; 1972. Cz. 2; Polskie rze­czowniki męskie na -o na tle słowiańskim. Wrocław, 1969; Polszczyzna Lwowa i kre­sów południowo-wschodnich do roku 1939. Warszawa, 1983; 1985; Język polski Wileń­szczyzny i kresów południowo-wschodnich XVI–XX w. Warszawa, 1993.

Літ.: W kręgu języka: Mat. Konf. «Słowo­twórstwo – słownictwo – polszczyzna kre­sova», poświęconej pamięci Prof. Z. Kur­zowej. Kraków, 16–17 maja 2008. Kraków, 2009.

А. М. Кравчук

Стаття оновлена: 2016