Курчатов Iгop Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Курчатов Iгop Васильович

КУРЧА́ТОВ Iгop Васильович (30. 12. 1902(12. 01. 1903), с-ще Сімський завод Уфим. губ., нині м. Сім Челябін. обл., PФ – 07. 02. 1960, Москва) – фізик, організатор ра­дянської ядерної науки та промисловості. Брат Б. Курчатова. Д-р фіз.-мат. н. (1934, без захисту дис.), акад. АН СРСР (1943). Герой Соц. Праці (1949, 1951, 1954). Ленін. (1957) і Сталін. (1942, 1949, 1951, 1954) премії. Золота медаль ім. Л. Ейлера (1957), срібна медаль миру ім. Ф. Жоліо-Kюpi (1959). Держ. нагороди СРСР (5 орденів Леніна, 2 – Труд. Червоного Прапора). Від 1912 разом із батьками мешкав у Криму. Закін. Крим. ун-т у Сімферополі (1923; навч. з акад. АН УРСР К. Синельниковим, з яким товаришував, пізніше одружився з його сестрою). Влітку 1924 працював у гідрометеорол. центрі у м. Фео­досія (нині АР Крим); восени того ж року – в Азерб. політех. ін-ті (Баку); 1925–42 – у Ленінгр. фіз.-тех. ін-ті (нині С.-Петер­бург): від 1930 – зав. фіз. відділу; 1943–60 – засн. і дир. Ін-ту атом. енергії (Москва; нині Рос. дослід. центр «Курчатов. ін-т»). Спочатку під кep-вом А. Йоффе досліджував напівпровідники, згодом разом із К. Синельниковим – властивості діелектриків при надвисоких напругах. Першим важливим наук. доробком К. було відкриття за участі К. Си­нельникова нової групи діелектриків-сегнетоелектриків. Наприкінці 1932 під впливом харків. колег з Укр. фіз.-тех. iн-ту, які розщепили атомне ядро, почав займатися дослідж. у цьо­му напрямі (цими роботами фор­мально керував А. Йоффе, а фактично – він сам). Між 1934 та 1936 К. разом з ін. науковцями оприлюднив 17 праць, присвяч. вивченню штуч. радіоактивності. Більшість із них виконано разом з харків. фізиками з Укр. фіз.-тех. iн-ту. Найбільшим досягненням К. цього періоду стало відкриття ядер. iзометрії. 1939 він активно підключився до вивчення реакції поділу атом. ядра. У цей період у його лаб. від­крито спонтан. поділ ядер (Г. Фльоров, К. Петржак). До вій­­ни К. дуже багато зробив для того, щоб привернути увагу уряду та наук. громадськості до про­блеми ура­ну, до можливостей, які відкривало оволодіння ланцюг. реакцією. 1943 під його наук. кер-вом розпочато реалізацію рад. атом. проекту. Згодом за його безпосеред. участі створ. перші атомні бомби, ядерні реактори й електростанції. 1946 сприяв орг-ції на базі Укр. фіз.-тех. iн-ту Лаб. № 1, що означало формал. залучення харків. учених до виконання уран. проекту. Президією АН СРСР засн. золоту медаль i премію ім. K. (1962). Його прах розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі. К. встановлено пам’ятники у м. Южно­українськ (Микол. обл.) і Севастополі, на честь вченого названо проспект у Харкові, вулиці у Дніпропетровську, Києві, Луганську, Севастополі, Хмельниць­кому, містах Енергодар (Запоріз. обл.), Маріуполь (Донец. обл.), Сіверськодонецьк (Луган. обл.), Прип’ять (Київ. обл.).

Пр.: Расщепление атомного ядра. Москва; Ленинград, 1935; Некоторые вопросы развития атомной энергии в СССР. Москва, 1956; О возможности создания термоядерных реакций в газовом разряде. Москва, 1956; Ядерную энергию – на благо человека: Избр. тр. Москва, 1978; Избранные труды: В 3 т. Москва, 1982. Т. 1. Сегнетоэлектри­чество; 1983. Т. 2. Нейтронная физика; 1984. Т. 3. Ядерная энергия.

Літ.: Курчатов в жизни: письма, до­­кументы, воспоминания. Москва, 2002; Игорь Васильевич Курчатов в воспоминаниях и документах. Москва, 2004; Ранюк Ю. М. Лабораторія № 1. Ядерна фізика в Україні. Х., 2006.

Ю. М. Ранюк

Стаття оновлена: 2016