КОРО́ТИЧ Олексій Степанович (31. 07. 1909, містечко Камʼянка Чигирин. пов. Київ. губ., нині місто Черкас. обл. — 17. 01. 1985, Київ) — мікробіо­лог, епізоотолог. Чоловік Зої, батько Віталія Коротичів. Кандидат біо­логічних наук (1937). Закін. Харків. вет. ін­ститут. Працював у Київ. вет. ін­ституті: 1935–43 — завідувач кафедри епізоотології, декан вет. ф-ту. Під час окупації Києва в роки 2-ї світової війни заарешт. ґес­­тапо, звільн. на­прикінці 1942. У 1948–52 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту фізіології АН УРСР, доцент кафедри антибіо­тиків Київ. університету; 1952–85 — зав. лаб. зооноз. інфекцій Київ. НДІ епідеміології та інфекц. хвороб. Наукові дослідже­н­ня: епідеміологія, епі­зоотологія, удосконале­н­ня діагностики та профілактики інфекц. зооноз. захворювань, бо­ротьба з ними. За­пропонував нові методи діагностики бруцельозу, поживні середовища для культивува­н­ня бруцел, дав бактеріол. характеристику штамів бруцел, наяв. в Україні, та визна­­чив їхню вірулентність; роз­робив метод оздоровле­н­ня ґрунтів ско­­томогильників, за­бруднених збудником сибірки, шляхом вне­­се­н­ня актиноміцетів; ви­вчав імун­­ність антирабіч. вакци­ни Фермі, епізоотол. особливості сказу в Україні.