Кусенко Ольга Яківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кусенко Ольга  Яківна

КУСЕ́НКО Ольга Яківна (11. 11. 1919, м. Ка­нів Київ. губ., нині Черкас. обл. – 17. 11. 1997, Київ) – актриса. Нар. арт. УРСР (1962), СРСР (1967). Премія ім. М. Заньковецької (1997, посмертно). Учасниця 2-ї світ. війни. Держ. нагорода СРСР. Закін. Київ. театр. ін-т (1941; курс Г. Полежаєва). Від 1942 ви­ступала у фронт. театрах, провела понад 450 концертів на передовій. Працювала у Києві: 1944–97 – в укр. драм. театрі ім. І. Франка; водночас 1973–87 – голова правління УТТ. Одна з перших знач. робіт у твор. доробку – роль Варі у п’єсі «Виш­невий сад» А. Чехова (1946), що здобула схвал. відгуки критиків. Актриса вираз. лірико-драм. спрямування, створила галерею образів дівчат і жіноцтва, наділених соц. гостротою, нац. колоритом, народністю. Ніжна зворушливість, граційна стриманість, чарівна усмішка перетворювали її героїнь на ідеал жіночності. Гостроти малюнку і тривіальності уникала, створюючи навіть негативні характери, у трагед. і комед. ролях виявила вишуканий артистизм і внутр. піднесеність. На будинку на вул. Хрещатик, № 15 у Києві, де жила К., 2010 їй відкрито мемор. дошку.

Ролі: Галя, Катря («Циганка Аза», «Не судилось» М. Старицького), Анна («Укра­дене щастя» І. Франка), Олена («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), Василина, Ольга («Калиновий гай»; Сталін. премія, 1951; «Макар Діброва» О. Кор­нійчука), Меланка, Інгігерда («Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Галя («Не називаючи прізвищ» В. Минка), Наталія Фадеївна («І змовкли птахи» І. Шамякіна), Евридика («Антігона» Софокла), Матильда («Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі), Реґана, Беатріче («Король Лір», «Багато галасу даремно» В. Шекс­піра), Василуца («Каса маре» І. Друце); у кіно – Маня («Сім’я Януш», 1941, реж. С. Навроцький), Катерина («В сте­пах України», 1952), Василина («Калиновий гай», 1953; обидва – реж. Т. Лев­чук), Ганна Чаплій («Солдатка», 1959, реж. В. Денисенко), Ганна («Сумка, пов­на сердець», реж. А. Буковський), Одар­ка («Фараони», реж. І. Шмарук; оби­два – 1964), Анеля («Для домашнього вогнища», 1970, реж. Б. Мешкіс, Ю. Суяр­ко), Андромаха («Кассандра», 1974, реж. С. Сміян, Ю. Некрасов).

Літ.: Новоселицька Л. М., Новосе­лицька Н. М. Ольга Кусенко: Нарис про життя і творчість. К., 1983; Новоселицька Н. Пам’ятаємо, любимо... (До 80-річчя від дня народж. О. Я. Кусенко) // Мист. обрії’99: Альм. К., 2000; Муштенко С. Осінь у долі Ольги Кусенко // День. 2009, 26 листоп.

Г. І. Веселовська

Стаття оновлена: 2016