Кутуй Адель - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кутуй Адель

КУТУ́Й Адель (Кутуй Гадел; справж. – Кутуєв Гадельша Нурмухаметович; Кутуе Гаделша Нурмөхәм­мәтович; 15(28). 11. 1903, с. Та­тарський Кинади, нині Пензен. обл., РФ – 15. 06. 1945, м. Зґеж, Польща) – татарський письменник. Чл. СП СРСР (1939). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Сх. пед. ін-т (Казань, РФ, 1929). У 1920–30-х рр. виступав із поет. творами. Автор п’єс на морал.-етичні теми «Балдызкай» («Своячка», 1926), «Казан» («Казань», 1927), «Күк күгәрчен» («Сиза голубка»), «Җавап» («Відповідь»; оби­дві – 1929; усі п’єси поставлені на сцені Татар. театру ім. Г. Камала). П’єса «Шатлык җыры» («Пісня радості», 1935), оповідання «Солтанның бер көне» («Один день Султана», 1938), «Вөҗдан газабы» («Докори сум­ління», 1939), «Нишләргә?» («Як бути?», 1940), лірико-психол. по­вість «Тапшырылмаган хатлар» («Невідправлені листи», 1936; перекладено багатьма мовами, зокрема рос. – Казань, 1982) присвяч. питанням формування морал. засад сусп-ва. Написав також фантаст. повість для дітей «Рөстәм маҗаралары» («Пригоди Рустама», 1945). Видав цикли нарисів «Донбасстан хат­лар» («Листи з Донбасу», 1926), «Үз казаныңда гына үсеп бул­мый» («Не можна рости, варячись у власному соку», 1929), де згадано про творчість Т. Шев­ченка, І. Франка, П. Тичини, І. Микитенка. Усі книги опубл. у Казані. Переклав окремі твори В. Маяковського. Відвідував Укра­їну.

Літ.: Усманова З. Адель Кутуй. Казань, 1966.

Г. С. Сабірзянов, Р. Р. Мусабекова

Стаття оновлена: 2016