КУФТІ́Н Борис Олексі­йович (Куфтин Борис Алексеевич; 12(24). 01. 1892, м. Самара, Росія — 02. 08. 1953, побл. Риґи, похов. у Тбілісі) — російський етно­граф і археолог. Чоловік В. Стешенко-Куфтіної. Професор (1927), академік АН Груз. РСР (1946). Сталінcька премія (1942). Від 1909 навч. у Моск. університеті, звідки 1911 виключений за участь у студент. русі. Мешкав у Франції, Швейцарії, Італії. Після амністії 1913 повер­нувся до Москви. Деякий час навч. у Лазарев. ін­ституті сх. мов (Москва), викладав у Моск. с.-г. академії та Моск. нар. університеті ім. А. Шанявського. 1917 склав випускні іспити у Моск. університеті, де й працював: від 1919 — доцент; водночас — спів­роб. Ін­ституту антро­пології при Університеті та н. с. Моск. від­діл. Держ. академії історії ма­теріал. культури; від 1924 — завідувач від­ділу Серед. Азії та Сибіру Центр. музею народо­знавства. 1923 і 1925 здійснив етногр. екс­педиції до Криму, результати яких виклав у фундам. моно­графії «Жилище крымских татар в связи с историей заселения полуострова (материалы и во­просы)» (Москва, 1925). Досліджував матеріал. культуру в звʼязку із про­блемами етногенезу. 1930 заарешт., за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до 3-х р. засла­н­ня. Після від­бу­т­тя покара­н­ня від 1933 мешкав у Тбілісі, був н. с. Держ. музею Грузії. Провів археол. роз­копки у багатьох регіонах Закавказ­зя (ви­окремив низ­ку археол. культур) та Пд. Турк­менії (заклав основи сучас. періодизації памʼяток енеоліту і ран­нього бронз. віку цього регіону). Трагічно загинув.