КУ́ХАР Валерій Па­влович (26. 01. 1942, Київ — 28. 03. 2017, там само) — хімік. Доктор хімічних наук (1974), проф., академік НАНУ (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Державна премія України в галузі науки і техніки (1999). Премія ім. А. Кі­пріанова АН УРСР (1988). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2006) ступ. Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. хім.-технол. ін­ститут (1963). Працював 1963–87 в Ін­ституті орган. хімії АН УРСР: від 1975 — завідувач від­ділу, кер. від­діл. біо­орган. хімії; від 1987 очолював створ. ним Ін­ститут біо­орган. хімії та нафто­хімії НАНУ; водночас — у Президії АНУ: 1978–88 — академік-секр. Від­діл. хімії, 1988–93 — віце-пре­зидент НАНУ (усі — Київ). Голова Наук. ради з про­блем біо­сфери НАНУ, гол. ред. ж. «Доповіді АНУ» (1988–93), а також «Катализ и нефтехимия» (від 1994); голова Комісії з питань ядер. політики та екол. без­пеки (1995–2000), за­ступник голови Ради з питань науки та наук.-тех. політики при Президентові України (1996–2000). Наукові дослідже­н­ня у галузях технології створе­н­ня біо­регуляторів; біо­регулятор. процесів; про­блем екології; охорони природи та ресурсозбереже­н­ня. Провів до­слідж. з хімії фосфорорган. сполук, зокрема амінофосфонових кислот та полігалоген фосфазо­спо­лук. Ви­вчив синтез та влас­тивості дихлорметанімінів і по­лігалогенпіридинів. Синтезував фторовмісні амінокислоти та провів дослідж. з хімії поліфторованих сполук.