КУ́ХАРЕВ Альфред В’ячеславович (справж. – Вонс-Вонсович; 09. 05. 1925, м. Красний Луч, нині Луган. обл.) – піаніст, композитор. Нар. арт. України (2003). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. консерваторію (1951; кл. Б. Міліча). 1952–59 – концертмейстер Укр. респ. естради, 1959–72, 1975–2000 – Нац. філармонії України (обидві – Київ), 1972–75 – Центр. ансамблю пісні і танцю Групи рад. військ у Німеччині. Співпрацював із Ю. Гуляєвим, Б. Руденко, Д. Петриненко, А. Солов’яненком, К. Огнєвим, В. Ілляшевичем, а також К. Данькевичем, П. і Г. Майбородами, І. Шамо, О. Білашем, В. Кирейком, О. Пахмутовою та ін. Гастролі у Фінляндії, Угорщині, Албанії, Німеччині, Канаді, США.
Тв.: для фортепіано – «Концертна фантазія на теми пісень П. Майбороди» (1956), «Імпровізація на теми старовинних українських романсів» (1975), «Попурі на теми пісень Великої Вітчизняної війни» (1985), «Попурі на теми пісень І. Шамо» (2000), «Попурі на теми пісень І. Дунаєвського» (2008), «Попурі на теми пісень про кохання» (2009); романси, пісні на сл. Г. Чубач, М. Луківа, М. Свириденко.
Літ.: Полатаймо О. Концертмейстер… від Бога // Хрещатик. 1995, 26 лип.; Казаковцева О. Альфред Кухарєв зривав овації в Карнегі-холлі… // Там само. 2001, 20 лют.; Сущенко О. Альфред Кухарєв: «Музика спогадів звучить…» // Веч. Київ. 2005, 1 листоп.; Вахрамєєва Р. Секрет його молодості // ДУ. 2005, 22 листоп.
О. П. Кушнірук
Стаття оновлена: 2016