Кухач Франьо-Ксавер - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кухач Франьо-Ксавер

КУ́ХАЧ Франьо-Ксавер (Kuhač Franjo Ksaver, до 1871 – Koch Franz; 20. 11. 1834, м. Осієк, нині Хорватія – 18. 06. 1911, Заґреб) – хорватський фольклорист, музикознавець, композитор, історик. Закін. Нац. консерваторію в Пешті (нині Будапешт, 1854; викл. Ф. Еркель, А. Маркс, К. Терн). Брав уроки гри на фортепіано у Ф. Ліста у Ваймарі (Німеччина) та К. Черні у Відні. Від 1858 жив у Осієку, викладав музику. 1859–71 брав участь у щоріч. фольк­лор. експедиціях Хорватією, в пд.-слов’ян. країни, Угорщину, Австрію, Італію. Заснував Співоче т-во в Осієку. Від 1871 – в Заґребі. Заклав основи хорват. муз. етнографії, історіографії, публіцистики. Автор дослідж. про життя і діяльність хорват. музикантів та композиторів епо­хи ілліризму, зв’язки Дж. Тартіні, Й. Гайдна, Л. ван Бетговена з хор­ват. нар. музикою. Уклав зб. «Juž­­no-slovjenske narodne popievke» (Zagreb, 1878–81, kn. 1–4; 1941, kn. 5). Як засн. хорват. компаратив. музико­знавства цікавився укр. і рос. муз. культурою, цінував творчість М. Лисенка, укладені ним збірки нар. пісень. Опубл. кн. спогадів «Moj rad» (1904). Автор низки муз. творів.

Пр.: Prilog za poviest glasbe južno­slovjenske (Opis i poviest narodnih glaz­bala južnih Slovena) // Rad Jugoslavenske akademije znanosti i umjetnosti. 1877. Kn. 38, 39, 41; 1878. Kn. 45; 1879. Kn. 50; 1882. Kn. 62–63; Josip Haydn i hrvatske pučke popievke // Vienac. 1880. № 13–29; Vatroslav Lisinski i njegovo doba. Zag­reb, 1887; Ilirski glazbenici. Zagreb, 1893; Beethoven i hrvatske narodne popievke // Prosvjeta. 1894. № 17–19; Josip Tartini i hrvatska pučka glazba // Там само. 1898. № 1–3.

Літ.: V. Žganec. Kuhačev život, rad I zna­čenje za našu muzičku kulturu // Zvuk. 1962. № 54; Ямпольский И. Кухач и Лысенко // Сов. музыка. 1974. № 11.

Є. М. Пащенко

Стаття оновлена: 2016