Короткозорість і далекозорість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Короткозорість і далекозорість

КОРОТКОЗО́РІСТЬ і ДАЛЕКОЗО́РІСТЬ – розлади зору, при яких зоб­­раження фокусуються не на сіт­­ківці, а відповідно перед або поза нею. Рефракція ока – заломлююча сила його оптич. сис­­теми, виражена в діоптріях. Око є склад. оптич. системою. Для чіткого зображення предметів навколиш. світу необхідно, щоб фокус падав на сітчасту оболонку, інакше кожна точка, з яких складається контур предмета, буде сприйнята оком нечітко. Рефракцію ока як фіз. явище визначають радіус кривизни кожного його заломлюючого се­­редовища, показники заломлен­­ня середовищ і відстань між їхніми поверхнями, тобто вона зу­­мовлена анатом. особливостями ока. Однак у клініці має значення не абсолютна сила оптич. (світлозаломлюючого) апарату ока, а її співвідношення з дов­­жиною передньозадньої осі ока, тобто позицією заднього гол. фо­­куса (точка перетину променів, що проходять через оптичну систему ока, паралельно до його оптич. осі) відносно сітківки – клін. рефракція. Розрізняють 3 види клін. рефракції ока. Рефракцію, при якій задній гол. фокус збігається із сітківкою, вважають сумірною і називають еметропією; при розміщенні зад­­нього гол. фокуса перед сітківкою говорять про міопію, або К., за сітківкою – гіперметропію, або Д.

Несумірні клін. ре­фракції називають аметропіями. Еметропічне око спрямоване на паралел. промені, які виходять із безконечності, тобто заломлююча сила його оптич. системи відповідає довжині осі, фокус паралел. променів збігаєть­­ся з сітківкою, і воно добре бачить удалину. За будь-якого ви­­ду клін. рефракції око має зав­жди лише одну найвіддаленішу точку у просторі, на яку воно спрямоване (промені, які виходять з цієї точки, фокусуються на сітківці). Цю точку називають найдальшою точкою ясного зо­­ру. Для еметропіч. ока вона лежить у безконечності, при К. – на певній відстані перед оком (чим вищий ступ. К., тим ближче). Для далекозорого ока найдальша точка ясного зору є уявною, оскільки у цьому випадку на сітківці можуть фокусуватися лише промені, які вже мають певний ступ. сходження, а таких променів у природ. умо­­вах не існує. Отже, позиція найдальшої точки ясного зору визначає вид клін. рефракції і ступ. аметропії. Ступ. аметропії вимі­­рюють силою лінзи, яка її компенсує, і виражають у діоптріях. К. позначають цифрою зі знаком мінус, Д. – зі знаком плюс. Аметропію від ±0,25 до ±3,0 дптр вважають слабкою, від ±3,25 до ±6,0 дптр – середньою і понад 6,0 дптр – високою. Заломлююча здатність ока може збільшуватися за рахунок акомодації. Залежно від цього розрізняють статичну рефракцію ока, тоб­­то рефракцію у стані спокою акомодації, і динамічну – ре­фракцію під час дії механізмів акомодації. Оскільки іноді напру­­га акомодації посилює заломлюючу силу ока, зменшуючи ступ. гіпер­метропії, останню кла­­сифікують на приховану, явну та повну. Явна гіперметропія – час­­тина гіперметропіч. рефракції, що визначається в оці без припинення дії акомодації; прихована – частина гіперметропіч. рефракції, що нейтралізується акомодацією і може бути виявлена лише після атропінізації.

Повна гіперметропія складається з явної та прихованої. Для характеристики К. (як і Д.) використовують статичні дані про геом. аномалії рефракції, дов­­жини осі ока, а також динамічні рефракц. ефекти, пов’язані з акомодацією. Виділяють декілька різновидів К.: осьова (дуже велика відстань між кришталиком і сітківкою), рефракц. (знач­на заломлююча сила оптич. системи – рогівки або кришталика ока), комбінована (зумовлена поєднанням рефракц. та осьового чинників). Динамічні рефракц. ефекти, пов’язані з акомодацією, можуть зумовлю­­вати посилення рефракції у вигляді нічної К. і псевдоміопії – спазму акомодації. Нічна К. – стан ока, пов’язаний з нестачею світла і контрастності зображен­­ня, при якому воно налаштовується на близьку відстань, незважаючи на те, що об’єкти спо­­стереження знаходяться далеко. Її називають також темновим фокусом акомодації, тонізуючою акомодацією, або станом віднос. спокою акомодації. Спазм акомодації – стан, пов’язаний із надмір. роботою на близькій відстані, при якому відбувається короткочасне перенапруження циліарного м’яза, що призводить до розслаблення цинових зв’язок, гострота зору вдалину при цьому погіршується, з’яв­­ляються ознаки К. У цьому випадку мова йде про функціон. псевдокороткозорість, яка часто передує осьовій. Залежно від патогенезу умовно виділяють первинні і вторинні (індуковані) аметропії. У першому випадку формування оптич. дефек­­ту зумовлене певним поєднанням анатомо-оптич. елемен­­тів (переважно довжини передньо­­задньої осі і рефракції рогівки), у другому – аметропія є симптомом певних патол. змін цих елементів. Індуковані аметропії формуються у результаті різноманіт. змін осн. заломлюючих середовищ ока (рогівка, кришталик) та довжини передньозадньої осі. З погляду впливу на анатомо-функціон. стан ока виділяють ускладнені та неускладнені аметропії. Неускладнена аметропія – лише оптич. дефект ока, зумовлений певним поєднанням його анатомо-оп­­тич. елементів. Єдиним симптомом неускладнених аметропій є зниження некоригованої гостроти зору, при цьому коригована, або макс., гострота зо­­ру залишається нормальною. Істотну роль у розвитку К. відіграє спадковість. Серед ін. фак­­торів ризику – напружена зорова діяльність на близькій від очей відстані, неправил. орг-ція робочого місця, недостатнє хар­­чування, порушення обміну речовин. Проявом К. є зниження гостроти зору, особливо вдалину. Іноді її перебіг ускладнюється дистрофіч. змінами в судин. і сітчас. оболонках, т. зв. хоріоїдал. неоваскуляризацією (утворенням нових судин у судин. оболонці), відшаруванням сітківки. Лікують К., насамперед, за допомогою окулярів або контакт. лінз. Для зменшення прогресування захворювання застосовують тренування акомодац. м’яза шляхом виконання спец. вправ, лазер. стимуляції. Якщо ж К. продовжує про­гресувати, рекомендують хірург. методи лікування, напр., склеропластику. У дорослих аномалії рефракції при К. усувають також за допомогою лазера. Важливе значення мають дотримання гігієни зору, заг. зміцнення організму, рац. харчуван­­ня.

Всі діти народжуються далекозорими, але з віком ступ. їхньої Д. знижується, і до 20-ти р. лише 50 % людей мають цю патологію. При незнач. ступ. Д. у молодому віці гострота зору нормалізується за рахунок напруження акомодації ока. З часом її прояви посилюються внаслідок зниження еластичності кришталика. З’являються скарги на ускладнення під час роботи на близькій відстані, від­­чуття тиску в очах, біль у надбрів. області. У дітей Д. визначають за допомогою рефрактометрії або скіаскопії. Для лікування патології застосовують окуляри з опуклим склом, а також ексимерлазерну хірург. корекцію.

Літ.: Дашевский А. И. Развитие ре­­фракции глаза и ее классификация // Руководство по глаз. болезням. T. 1. Ленинград; Москва, 1962; Ватченко А. А. Спазм аккомодации и близорукость. К., 1977; Дашевский А. И. О корреляции основных элементов опти­­ческой системы глаз // ОЖ. 1983. № 5; Дашевский А. И., Кузина Е. И. Клинические аспекты векторного анализа хрусталикового астигматизма // Там само. 1987. № 3; Аветисов Э. С., Тарутта Е. П. Трехфакторная теория про­­исхождения миопии и ее практическое значение // Актуал. вопр. офтальмологии: Тр. научно-практ. конф., посвященной памяти Г. фон Гельмгольца. Москва, 1995; Аветисов Э. С. Бли­­зо­рукость. Москва, 1999; Тарутта Е. П., Ходжабекян Н. В., Филинова О. Б. и др. Новые оптические методы контроля возникновения приобретенной бли­­зорукости // Юбил. научно-практ. конф. «Федоровские чтения–2007»: Сб. науч. тр. Москва, 2007.

В. О. Коломієць

Стаття оновлена: 2014