Куценко Павло Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куценко Павло Якович

КУЦЕ́НКО Павло Якович (01(14). 11. 1908, с. Кам’янка, нині місто Чер­кас. обл. – 30. 06. 1983, Київ) – графік. Засл. художник УРСР (1973). Чл. СХУ (1938). Закін. Київ. худож. ін-т (1937; викл. Ф. Кричев­ський, С. Налепинська-Бойчук). На твор. роботі. Учасник респ. (від 1936), зарубіж. (від 1939), всесоюз. (1946) мист. виставок. Створював ліричні пейзажі у техніках офорта, ліногравю- ри. Окремі роботи зберігаються у Луган., Івано-Фр., Закарп. (Уж­город), Донец., Дніпроп., Запоріз., Полтав., Севастоп., Сум., Харків. ХМ, Кіровогр., Красногр. (Харків. обл.), Лубен. (Полтав. обл.), Прилуц. (Черніг. обл.), Чи­гирин. (Черкас. обл.) краєзн. музеях.

Тв.: серії – «Київ та його околиці», «Пушкінські місця в Кам’янці» (обидві – 1937), «Відродження Донбасу» (1944), «Закарпаття» (1947), «Колгосп­на Чапаївка» (1949), «У краю мого дитин­ства» (1975–76); офорти – «Початок весни» (1937), «Весна» (1939), «Сутінки» (1945), «В’їзд у село Великі Сорочинці» (1952), «Вечір над річкою» (1960), «Осінь на Дніпрі» (1963), «Над Дніпром» (1964), «Подих весни» (1968), «Київські кручі», «Околиця села», «Соняшники» (усі – 1970), «Розлилися води» (1978).

Літ.: Павло Якович Куценко: Каталог виставки творів. К., 1971; 1986; Пав­лов В. Гравюри Павла Куценка // ОМ. 1971. № 5.

Л. М. Гутник

Стаття оновлена: 2016