Куценко Петро Євлампійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куценко Петро Євлампійович

КУЦЕ́НКО Петро Євлампійович (13. 02. 1940, с-ще Карнаухівка Криничан. р-ну, нині смт Дніпроп. обл.) – скульптор. Чл. НСХУ (1968). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (1960; викл. О. Жирадков, О. Ситник). Відтоді працював на худож. комбінаті (м. Караґанда, Казахстан). Від 1978 – у Дніпродзержинську (Дніпроп. обл.). Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1960. Персон. – у Алма-Аті (нині Алмати, 1975), Дніпропетровську (2000, 2005). Осн. жанр – портрет. Окремі ро­боти зберігаються у Караґандин., Дніпроп. ХМ, істор. музеях міст Нєвська Дубровка (Ленінгр. обл.) та Пенза (обидва – РФ).

Тв.: «О. Ватутіна-Куценко» (1959), «Шах­тар» (1965), «Наречена» (1967), «Аксакал» (1974), «На фронт» (1975), «Ав­топортрет» (1977), «Музи архітектури» (Дніпроп. укр. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка, 1979), «Шофер М. Бережков» (1980), «Сучасниця» (1981), «За Батьківщину!» (1983), «Санінструктор» (1985), «Т. Шевченко» (1986), «На попе­лищі» (2001); пам’ятники – З. Кос­мо­дем’янській (Караґанда, 1966), казах. поету А. Кунанбаєву (смт Абая Кувського Караґандин. обл., 1967); серії декор. тарелей – «Мексиканські мотиви» (1977), «Міфологічні образи» (2005); декор. композиція «Юність Дніпра – три грації» (Дніпропетровськ, 1982); погруддя – Героя Рад. Союзу Д. Нестеренка (с. Минівка), ком-ра партизан. загону І. Демченка (обидва – 1985; с. Дмухайлівка; обидва – Магдалинів. р-ну Дніпроп. обл.), «Чоловічий портрет» (1986); декор. рельєфи на фасаді Будинку культури смт Царичанка Дніпроп. обл. (усі – 1986); фонтан «Джерело» (Дніпропетровськ, 1999).

Літ.: Скульптор Петро Куценко: Твор­чо-біогр. альбом-довід. Дн., 2005.

Л. В. Тверська

Стаття оновлена: 2016