Куценко Петро Іларіонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куценко Петро Іларіонович

КУЦЕ́НКО Петро Іларіонович (13. 07. 1948, с. Голикове Олександрів. р-ну Кіровогр. обл.) – поет, перекладач. Батько О. Куценко. Чл. НСПУ (1984). Обл. літ. премія ім. М. Коцюбинського (1993). Закін. ф-т журналістики Київ. ун-ту (1977). Відтоді до 2008 – у ред. обл. г. «Деснянська правда» (Чернігів). Творчості К. притаманні тонкий ліризм, сповідальність, схильність до притче­вої образності, філософічність; у своєму лірично згущеному слові, багаторівневих метафорах він передає тонкий і бентеж­ний, зачаєно-тривожний світ люд. душі, який часто межує з видіннями. Видав зб. віршів для дітей «Пісні безсонного джмеля» (1992), «Біля криниці-журавля» (2005), «Перепелова сопілка» (2007) та оповідей про сучас. ху­дожників «І возрадується душа твоя» (2004; усі – Чернігів); автор статей з питань укр. звичаєвості, фольклору й етнографії, нар. і професій. мист-ва, сучас. літ. процесу. Переклав укр. мовою низку творів рос. поетів І. Анненського, А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Мандельшта­ма, О. Заболоцького, А. Тарков­ського та ін. Окремі поезії К. перекладено рос., білорус., чес., чувас. мовами.

Тв.: Продовження розмови. К., 1983; Манливе світло днів непроминулих. К., 1986; За брамою вічності. Чг., 1993; Благословення пізньої грози. Чг., 2006; Далекі дзвони. Чг., 2010. Літ.: Сулима М. Чорно-білий світ Пет­ра Куценка // Поезія. 1986. Вип. 2; Білоцерківець Н. Досвід пам’яті // Жовтень. 1987. № 1; Сердюк П. За брамою власного серця // ЛУ. 1998, 17 верес.

В. О. Базилевський

Стаття оновлена: 2016