Куций Степан Юхимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куций Степан Юхимович

КУ́ЦИЙ Степан Юхимович (14. 10. 1952, с. Зведенівка Шаргород. р-ну Вінн. обл.) – скульптор, живописець. Батько О. Куцої-Чапенко. Засл. художник України (2007). Чл. НСХУ (1989). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1982; викл. Д. Крвавич, Е. Мисько). На твор. роботі. У м. Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.): від 1990 – засн. і дир. дит. худож. школи; від 1990-х рр. – викл. пед. ун-ту. Учасник мист. виставок від 1984. Персон. – у Києві (1989), Переяславі-Хмельницькому (2009). Створює скульп­­тури, малу, декор., садово-парк. пластику (осн. матеріали – гіпс, бронза, мідь, оргскло, шамот, камінь, дерево), живописні пейзажі та портрети. Окремі роботи зберігаються у Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав», Черкас., Запоріз. і Хмельн. ХМ.

Тв.: живопис – «Баба Настя», «Верби» (обидва – 1980), «Старі верби», «Ф. Про­казов» (обидва – 1984), «Олена» (1990); скульптура – «Сівач» (1980), «Козак Мамай» (1986), «Дума побратимів» (1991), «Янголи-охоронці» (1992), «Родина» (1994), «Двоє» (1996), «Св. Єф­рем» (1998), «Дума про кобзу» (1999), «Боян» (2000), «Літо мого дитинства», «Два погляди в небо» (обидва – 2001), «М. Грушевський» (2002), «О. Бодянський», «Т. Шев­ченко» (обидва – 2003), «М. Максимович», «М. Сі­корський» (обидва – 2005), «Н. Лівиць­ка-Холодна», «О. Кониський» (обидва – 2006), «М. Маркевич», «Князь Олег» (обидва – 2007), «Г. Сковорода», «А. Солов’яненко» (оби­два – 2009), «І. Марчук» (2010), «А. Ахма­това» (2011).

Літ.: Степан Куций з Переяслава // ОМ. 1997. № 3–4; Міщенко Г. Пластич­ні образи Степана Куцого // КіЖ. 2005, 16 лют.; Степан Куций. Скульптура. Корсунь-Шевченківський, 2011; Загаєцька О. Два крила творчості Степана Куцього // ОМ. 2013. № 2.

Г. Г. Міщенко

Стаття оновлена: 2016