Кучер Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кучер Микола Іванович

КУ́ЧЕР Микола Іванович (02. 04. 1932, с. Широке Верхньодніпров. р-ну Дніпроп. обл. – 04. 09. 1999, м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) – прозаїк. Чл. НСПУ (1988). Від 1951 навч. на істор.-філол. ф-ті Дніпроп. ун-ту (закін. 1961). Узимку 1955 написав 4 листи раді орг-ції «Звільнення» (Зх. Берлін) з рекомендаціями, як ліпше вести антирад. пропаганду. 3 березня 1956 заарешт., засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Відбував покарання у Мордов. АРСР. Звільн. 1959. Перебував під наглядом КДБ. Учителював у Дніпроп. обл., був лектором т-ва «Знання». Від 1989 – на пенсії. Реабіліт. 1991. Автор зб. гуморист. оповідань, байок «Як я став поліглотом» (1972), «Дядина» (1973; обидві – Дніпропетровськ), «Операція “Три зайці”» (1978), «Усім по сім» (1983; обидві – Київ); оповідання «Пакуда» (ж. «Зо­на», 1994, № 7). Кн. «Дубровлаг» (Дн., 1996) міс­тить спогади К. про В. Барвінського, Йосифа Сліпого, О. Тихого, О. Гри­горенка, нариси про караїм. композитора Г. Корецького, литов. художника Г. Герлахаса, латис. партизана О. Ірбе, оповідання про голод і людей в ув’язненні.

Л. Н. Степовичка

Стаття оновлена: 2016