Кучеренко Борис Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кучеренко Борис Павлович

КУЧЕРЕ́НКО Борис Павлович (1910, Київ – 1942) – лікар-патологоанатом. Син П. Кучеренка. Д-р мед. н. (1935), проф. (1940). Закін. Київ. художню школу (1927) та мед. ін-т (1932). Працював в останньому доц.; водночас – зав. патол.-анатом. відділу, заст. дир. з наук. роботи Укр. НДІ туберкульозу (нині Ін-т фтизіатрії і пульмонології НАМНУ, Київ); ви­кладав у Київ. ін-ті удосконалення лікарів; співпрацював з Держ. мед. вид-вом УРСР; був чл. вченої ради і заст. голови патол.-анатом. комісії Нар. комісаріату здоров’я УРСР. Під час 2-ї світ. війни разом з О. Лазуренком відновив роботу Київ. мед. ін-ту, де на посадах проф., проректора налагодив роботу кафедр, переглянув навч. плани і програми, вилучив з них «компартійні» дисципліни. 1942 заарешт. ґестапо у складі групи кер. Ін-ту, згодом розстріляний. Досліджував патол. морфологію ендокрин. залоз і туберкульозу.

Пр.: До питання про нормальну гіпофізу // Журн. мед. циклу ВУАН. 1933. Т. 3, вип. 1; Про ожиріння і парадоксально добру вгодованість при зло­якісних опухах. К., 1937; Об изменениях в простатической железе при злока­чественных новообразованиях // Арх. патол. анатомии и патол. физиологии. 1937. Т. 3, вып. 2; О патогистологических изменениях гипофиза при заболеваниях почек // ВД. 1940. № 1; Об изменениях шишковидной железы при злокачественных новообразованиях // ПЭ. 1941. Т. 6, № 1.

Літ.: Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біогр. нариси та бібліографія. 2002; Ганіткевич Я., Пундій П. Українські лікарі: Біобібліогр. довід. Кн. 3. Учасники національно-виз­вольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України. 2008 (обидві – Львів).

Я. В. Ганіткевич

Стаття оновлена: 2016