КУЧУГУ́РА-КУЧЕРЕ́НКО Іван Йович (справж. — Кучеренко; 07. 07. 1878, с. Мурафа, нині Краснокут. р-ну Харків. обл. — 24. 11. 1937, Харків) — бандурист, спів­ак (ліричний баритон). Нар. арт. УСРР (1925). Учень коб­заря П. Гащенка. Значний вплив на творчість К.-К. мав Г. Хоткевич. 1908–10 викладав гру на кобзі у муз.-драм. школі М. Лисенка у Києві. Ви­ступав 1902 на Археол. зʼ­їзді (Харків), 1911 брав участь у шевченків. вечорах у Москві, С.-Петербурзі, Варшаві. У репертуарі — думи («Бог­дан Хмельницький та Барабаш», «Олексій Попович», «Федір без­­родний, без­дольний», «Смерть козака-бандуриста», «Смерть Бог­дана Хмельницького та обран­ня нового геть­мана», «Бідна вдова та три сини»), нар. пісні («Пісня про Морозенка»), пісні на сл. Т. Шевченка, І. Франка, власні твори. Думи від К.-К. записав і опублікував Ф. Колес­са у кн. «Мелодії українських народних дум» (Л., 1910–13). Серед учнів — В. Ємець. Заарешт., 8 листопада 1937 за звинуваче­н­ням в участі у контр­рев. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958. У рідному селі 2008 йому встановлено мемор. дошку.