Кушнір Володимир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кушнір Володимир

КУШНІ́Р Володимир (крипт. та псевд.: Р.; -р.; К-р В.; Рінщук; V.; W. К.; 1881, с. Янчин, нині Іванівка Перемишл. р-ну Львів. обл. – 22. 10. 1938, м. Мадржани, нині Чехія) – видавець, публіцист, педагог. Навч. у Бережан. г-зії (нині Терноп. обл.), Львів. та Віден. ун-тах. Видавець і ред. німецькомов. ж. «Ukrainische Run­dschau» (1906–10), г. «Ruthe­nische Korrespondenz» (1907), «Ukrainische Korrespondenz» (1917–18; видавала Гол. укр. рада), а також газет «Діло» (1911–12, Львів), «Буковина» та «Народний голос» (1913–14, Чер­нівці), ж. «На переломі» (1920, Відень) та ін. Засн. і голова (від 1907) Укр. прес. бюро у Відні, де від 1919 мешкав і працював журналістом. 1923 К. переїхав до Праги, викладав нім. мову в Укр. вищому пед. ін-ті. Автор публіцист. розвідок «Der Neo­panslavismus» («Неопанславізм», Відень, 1908), «Der Kampf gegen das Ukrainentum» («Боротьба проти українства», Відень; Ляйп­циґ, 1908), «Die Ukraine und ihre Bedeutung im gegenwärtigen Krie­ge mit Russland» («Україна та її значення у сучасній війні з Росією», Відень, 1914), «Galizien und der ukrainische Anteil an der Völ­kerbefreiung» («Галичина та участь українців у звільненні народів», Відень, 1915), в яких висвітлив сусп.-політ. і культ.-осв. становище укр. народу під час перебу­вання у складі Росії та Австро-Угорщини. Очолюючи редакцію «Ukrainische Rundschau», К. про­довжував традиції Р. Сембратовича, зокрема публікував твори І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Кобилянської, В. Стефаника, І. Нечуя-Левицького; до співпраці з ред. залучив В. Бачинського, В. Будзиновсько­го, В. Доманицького, Д. Донцова, Д. Дорошенка, С. Єф­ремова, М. Кічуру, М. Кордубу, О. Колессу, І.-М. Кревецького, З. Кузелю, Є. Левицького, М. Лозин­ського, Я. Остапчука, О. Турянського, а також відомих дослідників і популяризаторів укр. культури Б. Б’єрнсона та А. Єнсена. К. сприяв вид. у Відні збір­ки оповідань М. Коцюбинського «Pro bono publico» (1909; у перекл. В. Горошовського). З його ініціативи упорядковано спец. випуск ж. «Ukrainische Rund­schau»: «Taras Schewtschenko, der größte Dichter der Ukraine. Zur Jahrhundertfeier seiner Ge­burt» («Тарас Шевченко, видатний поет України. До сторіччя від дня народження», Відень, 1914, співукладач О. Попович); випуску передувало вступне слово І. Франка «Widmung» («При­свята»), що містило всебічну оцінку життя і творчості Т. Шевченка. К. написав цикл матеріалів, присвяч. Т. Шевченку: «Шев­ченківський ювілей» («Ukra­inische Rundschau», 1911, № 2), «Шевченко як політична індивідуальність» (г. «Нове слово», Львів, 1914, 17–18 черв.), «Тарас Шев­ченко – носій українських політичних тенденцій свого часу» («Ukrainische Rundschau», 1914, № 3–4); опублікував збірку поезій М. Кічури «Без керми: стро­фи» (Краків, 1910).

Літ.: Баб’як П., Наконечний Є. Кушнір Володимир // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3; Федасюк Н. Естетична концепція часопису «Ukra­inische Rundschau» (1906–1915) // Укр. преса за межами України. К., 1996; Зимомря М. Німеччина та Україна: У нарисах взаємодії культур. Париж; Л.; Цвікау, 1999.

М. І. Зимомря

Стаття оновлена: 2016