Кушнір Мирослав Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кушнір Мирослав Андрійович

КУШНІ́Р Мирослав Андрійович (12. 09. 1922, с. Божиків, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – вересень 1944 – лютий 1945, с. Дібча побл. м-ка Сєнява, нині Підкарпат. воєводства, Польща) – поет. Закін. Бережан. г-зію (1940), навч. заочно у ВШ політ. наук та українознавства м. Подєбради (нині Чехія; 1942–43). Автор зб. «Слова із книги бою» (1994) та «Невкоєне серце» (2005; обидві – Львів). Як чл. ОУН від 1943 перебував у підпіллі на Закерзонні (псевд. – Лунь). Потрапивши у засідку НКВС, покінчив життя самогубством. Переклав окремі твори Й.-В. Ґете, Г. Гайне, П. Верлена, Сапфо, А. Моруа, А. Міцкевича, І. Красіцького.

Літ.: Саєнко Д. Про гордого поета, що вмів умерти: Спогад про Мирослава Кушніра // Шлях перемоги. 1992, 17 жовт.; Яросевич Л. Повернення Мирослава Кушніра // Молодь України. 1997, 6 лют.; Дубас М. Незнаний Мирослав Кушнір: До 75-річчя від дня народж. «і першодруку нововіднайдених творів» // Літ. Львів. 1997. № 61.

М. Я. Неврлий

Стаття оновлена: 2016