Кушнір Юхим Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кушнір Юхим Абрамович

КУШНІ́Р Юхим Абрамович (25. 02. 1893, Одеса – 13. 12. 1982, Київ) – лікар. Батько В. Кушніра. Канд. мед. н. (1949). Держ. нагороди СРСР. Закін. Одес. ун-т (1920). Працював лікарем. 1928–32 – нач. лікув. і курорт., 1936–38 – лікув.-профілакт., 1943–45 – лікув. управлінь Нар. комісаріату охорони здоров’я УРСР; водночас 1930–38 – доц. Укр. (Хар­­ків), 1934–38 – зав. каф. орг-ції охорони здоров’я Київ. ін-тів удосконалення лікарів; 1934–36 – зав. однойм. каф. Київ. фар­­мацевт. ін-ту; 1941–43 – доц. каф. інфекц. хвороб 4-го Моск. мед. ін-ту; 1943 – дир. Ферґан. філії Ташкент. ін-ту удосконален­­ня лікарів; 1944–46 та 1949 – доц. каф. орг-ції охорони здоров’я Київ. ін-ту удосконалення лікарів; водночас 1945–50 – нач. упр. курортів МОЗ УРСР; 1946–49 – ст. н. с. Укр. ін-ту курортології; 1949–80 – у Київ. мед. ін-ті: 1952–53 – в. о. зав., від 1953 – доц. каф. орг-ції охорони здоров’я. Голова ЦК Т-ва Червоного хрес­­та УРСР (1932–36). Вивчав питання орг-ції санаторно-курорт. справи. За ред. К. видано довід­­ник «Українські курорти» ([Б. м.], 1931).

Пр.: Організація радянської охорони здоров’я. Теорія і практика єдиного диспансеру: Підруч. Х.; К., 1932; Санаторно-курортна справа на Україні. К., 1932.

Л. В. Кушнір

Стаття оновлена: 2016