Кушніренко Андрій Миколайович
КУШНІРЕ́НКО Андрій Миколайович (17. 10. 1933, с. Великі Загайці Шумського р-ну, нині Терноп. обл. — 11. 01. 2013, Чернівці) — диригент, композитор, музикознавець, педагог, музично-громадський діяч. Чоловік М. Кушніренко. Член-кореспондент НАМУ (1997), професор (1994). Народний артист УРСР (1973). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1984). Літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича (1993). Член НСКУ (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. Львів. консерваторію (1962; кл. хор. диригування М. Антківа). Відтоді — худож. кер. і гол. диригент Буковин. ансамблю пісні і танцю України (Чернівці). Неодноразово був гол. хормейстером і диригентом зведених хорів Всеукр. свят нар. творчості на співочих полях у Києві, Полтаві, Львові, Тернополі. Засн. (1992) і зав. (до 2004) каф. музики Чернів. університету. Популяризує творчість М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, С. Людкевича, С. Воробкевича, Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, М. Колесси, М. Скорика, Л. Дичко, Є. Станковича та місц. буковин. авторів — Б. Крижанівського, Г. Шевчука, С. Сабадаша, В. Михайлюка, Л. Затуловського та ін. Записав понад 1 тис. нар. пісень, 100 з яких опрацював для хору й оркестру (увійшли до репертуару Буковин. ансамблю пісні і танцю України та ін. колективів). Твори К. записано на 10-ти грамплатівках, знято в 6-ти кіно- й телефільмах, записано на Укр. радіо і телебаченні. Упорядник і ред. низки зб., зокрема «Буковинський розмай» (1971), «Співає Буковина» (1972), «Українські буковинські народні пісні в обробці А. Кушніренка» (1974), «Українські візерунки» (1988), «Хорові твори С. Воробкевича» (1996; 2003; усі — Київ). Автор зб. «Тобі співаю, Україно» (2009), «Співаночки мої любі» (2011); навч. посібника «Історія музичної культури й освіти Буковини» (2011, співавт.; усі — Чернівці).
Додаткові відомості
- Основні твори
- нар. опера «Буковинська весна» (1968, лібрето А. Добрянського); кантата «Молюсь за тебе, Україно» (1993, власні слова); «Буковинська сюїта» для симф. оркестру (1982); пісні для хору й солістів — «Ранок Верховини» (сл. В. Колодія, 1970), «Україно, любов моя» («Батьківщино моя», 1977), прославний кант «У вінок Федьковичу» (1987, сл. М. Ткача), молитва «Отче наш» (1993), «Любіть Україну» (сл. В. Сосюри, 2001); солоспіви — «Очі — то вікна душі» (сл. В. Симоненка, 1975), «Хотіла б я піснею стати» (сл. Лесі Українки, 1989); вокал.-хореогр. композиції — «Обжинки» (1966), «Щедрий вечір, добрий вечір» (1978), «Весна красна» (1990); обробки укр. нар. пісень — «Садок вишневий коло хати», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» (усі — сл. Т. Шевченка), «Виглядала мати сина», «Чия та долина», «Подоляночка»; пісні — «Мир народам», «Дума про Сагайдачного» (обидві — власні слова), «Гімн Чернівецького університету» (сл. Б. Мельничука), «У космосі — Україна» (сл. Т. Севернюк); музика до героїко-романт. драми за п’єсою «Полум’я» С. Снігура (1977).
Людина 