Кушніренко Сергій Степанович

КУШНІРЕ́НКО Сергій Степанович (07. 11. 1913, Житомир — 05. 12. 1984, с. Хотинь Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) — поет. Рано втратив батьків. 1928 його забрала тітка в м. Острог (нині Рівнен. обл.). Закін. Рівнен. укр. гімназію (1935). Публікував вірші й проз. твори у львів. г. «Назу­стріч» (1934), учнів. часописах Рівнен. укр. гімназії — журналах-одноденках під різними на­звами (1934), «Ватра» (1935). Деякі твори під­писував псевд. Окнеріншук. Навч. на філол. факультеті Варшав. університету (1935–39). Член Укр. студент. громади. Тут потоваришував з О. Телігою, яка високо оцінювала його творчість (присвятив їй вірш «Психопорт­рет», 1936). Після зна­йомства у Варшаві з Д. Донцовим друкувався у львів. ж. «Вісник», «Дитина». На його поет. зб. «Пружінь» (Л., 1938; обкладинка Н. Хасевича) позитив. рецензією від­гукнувся Є. Маланюк, від­значивши, що автор — «людина обдарована поетичним хистом» і «збірка ви­дана дуже естетично». З поч. 2-ї світової війни опинився на Холмщині, де вчителював у м. Володава Люблін. воєводства (Польща). Звідти вирушив до України з похід. групою ОУН, яку було роз­бито під м. Васильків Київ. обл. Тривалий час дослідники вважали, що він загинув. На­справді К. 1941 повернувся до м. Володава, одружився, учителював там, потім у с. Сверщів Холм. пов. Люблін. воєводства. 1946 його сімʼю депортовано у Рівнен. обл. З метою кон­спірації змінив документи, вигадавши історію про втрачений під час пере­селе­н­ня паспорт, спалив фото варшав. періоду, листи і власну збірку. Від­повід­но до вига­даної легенди, закін. 5 кл. польс. школи; у деяких пізніших автобіо­графіях згадував про навч. в Острозі та Варшаві. 1950–51 — рахівник колгоспу «Нове життя» (с. Михайлівка Рівнен. р-ну); зав. кооп. магазину с. Хотинь; 1964–77 — обпалювальник цегли Рівнен. комбінату будматеріалів. Від імені дочки надіслав на літ. конкурс вірш (опубл. 1959 в альманасі «Крила») і його ж — П. Тичині. Той від­повів від­разу, схвально оцінивши твір «молодої поетеси», порадив роз­вивати талант. Через 16 р. після смерті К. на горищі зна­йшли рукописи віршів і щоден­ник. Збережено понад 90 поезій, написаних у 1933–42. У віршах, пронизаних патріот. духом, об­стоював укр. мову, культуру. У творчості звертався до істор. подій та по­статей, міфол. героїв, порушував філос. про­блеми. Вагома за змістом та цікава за формою творчість К. увібрала провід­ні політ., культурол., філос. ідеї Європи. Н. Миронець уклала і видала зб. «За­­гублений талант. Сергій Кушніренко: біо­графічний нарис, твори, документи» (Дрогобич, 2013).

Завантажити статтю