Кушніров Арон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кушніров Арон

КУШНІ́РОВ Арон ( справж. – Кушнірович Арон Давидович; 07. 01. 1890, с. Боярка, нині міс­­то Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. – 07. 09. 1949, Москва) – єврейський поет. Учасник 1-ї і 2-ї світ. воєн, воєн. дій 1918–20 і громадян. війни в Іспанії 1936–39. Здобув традиц. євр. освіту. Писав мовою їдиш. Дебютував 1920 у г. («Комуніст», Харків). Перша його зб. («Стіни», К., 1921) пройнята рев. пафосом. Від 1922 – у Москві. У ж. («Потік») опубл. цикл віршів про євр. погроми в Україні («Поминальна», 1922). Один із засн. євр. секції Рос. асоц. пролетар. письменників (1925), у альманасі якої («Октябер», 1925, вип. 1) опублікував оповідання («Діти єдиного народу»; окремі вид. – Москва, 1928; Х.; К., 1932), утверджуючи ідеї нац. братерства. Темі буд-ва нового життя присвяч. зб. («Бродіння», Мінськ, 1928), цикл вір­­шів («Поїзд», 1930). Драма у віршах («Гірш Леккерт», К., 1929; Х., 1930, рос. мовою переклав Е. Багрицький) – про рев. боротьбу робітн. класу. У повоєн. період К. був ред. г. («Єднання»), альманаху («Ра­­дянська батьківщина», 1947–48, 7 вип.). Подіям 2-ї світ. вій­­ни присвяч. зб. («Бать­­ко-командир», Москва, 1948). Переклав мовою їдиш «Слово о полку Ігоревім», низку поезій Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, М. Некрасова, «Сперанцу» Б. Пільняка, окремі твори В. Шекспіра, «Овече дже­­рело» Лопе де Веґи та ін. Добірка віршів К. у перекл. укр. мовою В. Богуславської опубл. в «Анто­­логії єврейської поезії» (К., 2007). Посмертно вийшла зб. («Улюблені вірші», Тель-Авів, 1975).

Тв.: укр. перекл. – Мертвий сопух. Х., 1930; Х.; К., 1931; Тверда земля. Х., 1930.

В. Б. Богуславська

Стаття оновлена: 2016