КО́РСАК Костянтин Віталійович (23. 04. 1942, с. Владинопіль, нині Ладинь Любомл. р-ну Волин. обл.) – фізик, філософ. Канд. фіз.-мат. (1970), д-р філос. (2006) н. Закін. Київ. ун-т (1965). Від 1968 працював у ньому: від 1972 – ст. викл. каф. теор. фізики; від 1994 – доц. каф. екології Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія»; від 1997 – проф. Міжнар. кадр. академії; від 2000 – зав. відділу теорії і методології природн. та інж. освіти Ін-ту вищої освіти НАПНУ (усі – Київ). Наук. дослідж.: теор. і заг. фізика, дидактика фізики у серед. і вищій школах, філософія науки та освіти. Ви­явив явище якіс. стриб­­ка у нанотехнологіях; запропонував терміни «ноотехнології» (для позначення групи нешкідл. для довкілля технологій), «четверта хвиля (ноохвиля)», «но­­о­су­спільство», «ноорозвиток». Автор навч. посібника «Фізика: 25 повторювальних лекцій» (К., 1994).

Пр.: Електростатика. К., 1972; Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів. К., 1997; Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті: інтеграл.-філос. ана­­ліз. К., 2004; Нооекономіка (4-та хвиля) – шлях сталого розвитку людства у ХХІ столітті // Економіст. 2011. № 1.

І. П. Пінкевич