КУШТАНОВИ́ЦЬКА КУЛЬТУ́РА – археологічна культура. Датована серед. 6 – 4 ст. до н. е. Поширена у передгір. і низин. зонах Закарп. України. Її назва походить від назви курган. могильника побл. с. Куштановиця Мукачів. р-ну Закарп. обл., виявленого Т. Легоцьким і роз­копаного в серед. 1930-х pp. чеськими археологами Я. Бемом і Й. Янковичем. Пам’ятки пред­ставлені поселеннями й курганами. Житла напівземлянкові та наземні. Одиночні або колективні поховання виконували за обрядом трупоспалення. Ма­теріал. комплекс – ліпні, рідше гончарні горщики з пластич. орнаментацією. Метал. вироби карпат. походження, також зустрічаються предмети озброєння та прикраси скіф. типу. Згідно з наяв. археол. даними, К. к. виникла у ході просування до Закарпаття груп насел. із Зх. Поділля. За деякими даними, носії К. к. мали північнофракій. етнічну приналежність.

Літ.: Смирнова Г. И., Бернякович К. В. Происхождение и хронология памятников куштановицкого типа Закарпатья // Археол. сб. Гос. Эрмитажа. 1965. Вып. 7; Попович И. И. Памятники куштановицкой культуры // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энео­лит, бронза и раннее железо). К., 1990.

Я. П. Гершкович