Куянівський цукровий комбінат - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куянівський цукровий комбінат

КУЯ́НІВСЬКИЙ ЦУКРО́ВИЙ КОМБІНА́Т Засн. 1842 у с. Куянівка Сум. пов. Харків. губ. (нині Білопіл. р-ну Сум. обл.) поміщиком І. Ку­­коль-Яснопольським. Тоді на підпр-ві працювали кріпаки, застосовували порівняно нескладну технологію та пічне вироб-во. Він мав 1427 дес. орної землі, на якій вирощували цукр. буряки (значну кількість також постачали з навколиш. сіл). Для потреб з-ду кріпаки викопали 2 ставки. Від поч. 1860-х рр. його орендував купець А. Бартельс. Після смерті 1869 І. Куколь-Яснопольського з-д перейшов у власність дружини Е. Мартинсон, пізніше як посаг – до О. Прянішнікова, який одружився з їхньою дочкою Є. Куколь-Яснопольсь­кою. 1881 працювало 609 осіб (переважно з Орлов., Могильов. і Черніг. губ.), упродовж сезону (119,5 діб) було перероблено 163 400 пудів цукр. буряків, виготовлено 26 765 ц цукру, прибуток орендарів склав 171 403 руб. На з-ді налічувалося 19 парових машин потуж. 213 к. с., 4 вакууми, фільтр-прес. 1887 май­же вщент згорів, 1901 був відбудований. 1901 вироблено 19 592 ц, 1906 – 27 211 ц, 1912 – 48 790 ц, 1914 – 58 154 ц цукру. 1903–04 до з-ду прокладено залізничну колію від ст. Торохтяний. 1918 його націоналізовано, згодом проведено реконструкцію. У рад. період перетворено на комбінат. 1926 працювало 585 осіб, середньо­добове перероблення буряків складало 4553 ц. Під час голодомору 1932–33 жит. Куянівки харчувалися цукр. буряками, буряк. насінням, патокою та жомом, що дало їм можливість вижити. Під час нім.-фашист. окупації (20 ве­­ресня 1941 – 3 вересня 1943) села підпр-во не працювало, устаткування заздалегідь вивезли у Казахстан. Після визволення відразу розпочато відбудову. Від 17 березня до 27 квітня 1945 на ньому переробили 80 822 ц цукр. буряків, виготовили 2162 ц цукру. У 1-й пол. 1960-х рр. реконструйовано бурякоперероб. цех (встановлено буряконасоси, центробіжну бурякорізку, замінено мийки, бурякоелеватор, дифуз. батарею), оновлено фільтропрес. станцію мех. очищення соків, обладнано нові потужні парові котли, вироб-во повністю переведено на електропривід. Тоді ж придбано 3 буртоукладал. машини для розвантажування буряків і укладання в кагати, 3 тракторні лопати, грейфер. кран. 1965 на К. ц. к. перероблено 1195 тис. ц цукр. буряків і вироблено 159 тис. ц цукру. 1971 побудовано сировинну лаб., змонтовано лінію РЮПРО (1987 замінено). 1975 споруджено новий бурякоцех, уведено в експлуатацію дифуз. апарат АІ-ПДС-20, 1976 змонтовано нову газову піч об’є­мом 90 м3, реконструйовано випарну станцію. 1987 перероблено 121,3 тис. т цукр. сировини, виготовлено 14,5 тис. т цукру (прибуток склав 9,4 млн крб). У наступ. році унаслідок черг. реконструкції потуж. підпр-ва з перероблення буряків зросла до 1490 т на добу; посів 1-е м. серед усіх цукр. з-дів Агропрому УРСР. 1992 вироблено 8580 т цукру. Від 1996 не працює. 1995 на К. ц. к. налічувався 451 робітник, у цеху механізації бурякорадгоспу було 78 тракторів, 44 автомашини, 7 зерн., 6 буряко-, 3 кукурудзозбирал. і 3 силос. комбайни. Буд. цех К. ц. к. звів 2 восьмиквартир., 3 шістнад­цяти­квартир., 1 вісімнадцяти­квартир. житл. будинки, середню школу на 640 місць, дитсадок на 90 місць, торг. центр. На кошти підпр-ва утримувався Будинок культури. Знач. внесок у розвиток вироб-ва зробив П. Сітало, який очолював К. ц. к. у 1961–87.

О. М. Павленко

Стаття оновлена: 2016