Кюї Цезар Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кюї Цезар Антонович

КЮЇ́ Цезар Антонович (Кюи Цезарь Антонович; 06(18). 01. 1835, м. Вільно, нині Вільнюс – 26. 03. 1918, м. Петроград, нині С.-Пе­тербург) – російський військовий інженер, композитор, музичний критик. Проф. (1880). Інж.-генерал. К. – учасник «Могучої кучки» (C.-Петербург). Брав уроки теорії музики і композиції у С. Монюшка (1849). Закін. Інж. академію при С.-Пе­тербур. військ. академії (1857), де відтоді й викладав (до 1877). Від 1878 – зав. каф. фортифікації Микол. інж., Михайлів. артилер. академій і Академії Генштабу (усі – С.-Пе­тербург). Як муз. кри­­тик друкувався від 1864 у «Санкт-Петербургских ведомостях», «Новостях» (С.-Пе­тербург), «Re­­vue et gazette musicale» (Париж) та ін. Серед публікацій – відгуки на зб. укр. нар. пісень О. Рубця, опери П. Чайковського на укр. сюжети, виступ М. Лисенка з хором у С.-Пе­тербурзі. Автор опер «Вільям Раткліф» (1869), «Анжело» (1875), «Бенкет під час чуми» (1901), «Кіт у чоботях» (1913). Також завершив опери «Кам’яний гість» О. Даргомижського та «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського. У Києві здійснено постановки його опер «Кавказький бранець» (1887; 1904, К. був присутній особисто), «Син Мандарина» (1891; 1915; в Одесі – 1903), «Мадам Фіфі» (1904). Написав понад 250 романсів, твори для оркестру, камерно-інструм. ансамблів, фор­­тепіано, скрипки, віолончелі. Автор підручників та наук. праць з фортифікації.

Літ.: Цезарь Антонович Кюи: Биогр. очерк // Стасов В. В. Избр. соч. в 3-х т. Т. 3. Живопись, скульптура, музыка. 1952; Назаров А. Ф. Цезарь Антонович Кюи. 1989 (обидві – Москва).

І. В. Даць

Стаття оновлена: 2016