Кюнзегеш Юрій Шойдакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кюнзегеш Юрій Шойдакович

КЮНЗЕГЕ́Ш Юрій Шойдакович (Кюнзегеш Юрий Шойдакович; 17. 11. 1927, м. Арбик, Респ. Тува, РФ – 09. 11. 2000, м. Кизил, РФ) – тувинсь­кий поет, перекладач. Нар. пись­менник Туви (1997). Закін. Абакан. учит. ін-т (1951), Вищі літ. курси при Літ. ін-ті у Москві (1960). Працював ред. у пресі, гол. ред. Тувин. книжк. вид-ва. Друкувався від 1944. Писав тувин. і рос. мовами. Автор збірок вір­­шів про любов до Батьківщини, дружбу та віру у світле майбутнє: «Стихотворения» (Мос­ква, 1954), «Найыралдын тугу» («Прапор дружби», 1956), «Серд­це Саян» (1968), «Оорушкумну улежир дээш» («Щоб поділитися радістю», 1970), «Эзир. Ынакшыл. Ажыл» («Орел. Любов. Праця», 1972), «Встречай солнце» (1974), «Меч Багыра» (1976), «Сказания у костра» (1986), «Бодалдарым бо­даралы» («Грона моїх роздумів», 1997) та ін.; спів­автор кн. «Тыва литература» («Тувинська література», 1964; усі – Кизил). Напи­сав тувин. мовою поезію «Украї­ні» та статтю «Вірші, написані в неволі» (1964), в якій підкреслив велику естет. силу поезії Кобзаря. Переклав низку творів Т. Шевченка («Ой одна я, одна», «Згадайте, братія моя», «Рано-вранці новобранці», «Не тополю високую», «В неволі тяжко», «Мені однаково»), вміщ. у г. «Тываның аныяктары» («Тувинська молодь», 1964, 8 берез.), а також І. Фран­ка, П. Воронька, М. Нагнибіди, С. Олійника, Евріпіда, Дж. Байрона, В. Шекспіра, Ф. Шіллера, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Ма­­яковського. 9 березня 1964 у Ки­­зилі виголосив промову на вечорі пам’яті Т. Шевченка.

Літ.: Романенко Д. Степные моти­вы // Дружба народов. 1955. № 9.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2016