Лаба Борис Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаба Борис Михайлович

ЛА́БА Борис Михайлович (22. 10. 1937, с. Тур’я Пасіка, нині Пере­чин. р-ну Закарп. обл. – 10. 01. 2011, Київ, похов. у рідному селі) – хоровий диригент, композитор, педагог. Засл. арт. УРСР (1979). Закін. Ужгород. муз. уч-ще (1961; кл. П. Ґудзя), Київ. консерваторію (1966, кл. диригування О. Міньківського; 1987, кл. композиції А. Штогаренка). Від 1960 працював у Будинку нар. творчості Закарп. обл. (Ужго­род); від 1965 – хормейстер Буковин. ансамблю пісні і танцю Чернів. філармонії; від 1966 – Держ. капели бандуристів УРСР; від 1970 – Нац. укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (обидва – Київ); водночас 1975–88 – викл. Київ. ін-ту культури; 1988–2005 – худож. кер. ансамблю пісні і танцю «Славноцвіт» при Нац. укр. нар. хорі ім. Г. Верьовки (с. Слав­не Роздольнен. р-ну, АР Крим). Під кер-вом Л. хор – лауреат 1-го Всеукр. конкурсу ансамблів пісні і танцю (Рівне, 1992), дипломант багатьох оглядів самодіял. мист-ва Криму.

Тв.: опера «Пломінь кохання» (4 дії з прологом і епілогом, 1999, сл. Лесі Українки, лібрето автора); для солістів, хору та оркестру: кантати – «Карпатська легенда» (1966, сл. власні), «Фрески з “Кобзаря”» (1970, сл. Т. Шев­ченка), «Труд і мир – володар землі» (1987, сл. О. Доріченка), «Земле моя, всеплодющая мати» (1989, сл. І. Фран­ка), «Сеє не умре ніколи» (1990, сл. І. Котляревського), «Не вмирає душа наша» (1994, сл. Т. Шевченка), «Дума про Вітчизну» (2002, сл. власні); для хору, дзвонів та ударних – «Героїчна літургія-симфонія» («Отче наш», «Покладаєм на Бога надію», «Плач Єремії», «Тільки в Господі правда і сила», 1996, біблій. текст); для хору без супроводу – хор. поема «Закувала зозуленька» (1972), хор. картина «Понад ставом увечері хитається очерет» (1980, обидві – сл. Т. Шевченка), урочиста поема «Заради миру творимо життя» (1983), «Акварелі Карпат» (1987, обидва – сл. власні); для бандури – твори, обробки укр. нар. пісень (понад 50).

Пр.: Методичний посібник для розспівування народного хору. 1976; Ме­­тодичні рекомендації при роботі над ансамблем окремих партій в народному хорі. 1978; Олександр Міньківський. 1980 (усі – Київ).

Літ.: Ященко Л. Державна заслужена капела бандуристів Української РСР. К., 1970.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2016