Лабош Федор - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лабош Федор

ЛА́БОШ Федор (24. 01. 1902, с. Дюрдьoв, Воєводина, нині Сeрбія – 05. 11. 1977, Заґрeб) – русинський економіст, істoрик, публіцист, громадський діяч. Закін. Вищу екон.-комерц. школу в Заґребі, 1926–27 прослухав курс лекцій у Практ. школі вищих дослідж. у Парижі. 1928 здобув докторат з економіки у Вищій екон.-комерц. школі. Працював у Об’єднанні борошномел. пром-сті у Белґраді (1928–40); упр. цін (1940–45) і Центрі екон. розвитку (1945–68) Заґреба. Водночас займався історіографією і н.-д. роботою. Володів франц., нім., угор., лат. мовами, що дало можливість опрацювати архівні та друк. матеріали про історію переселення русинів із Закарпаття (колишні пн.-сх. комітати Габсбур. імперії) в Бачку і Срем (нині Сербія та Хорватія). Результатом цих дослідж. стала монографія «История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745–1918» (Вуковар, 1979). Публікував статті з історії у щорічнику «Руски календар» (Руски Керестур, 1929, 1931, 1940), часописі «Нова думка» (Вуковар, 1973, 1975). Між двома світ. війнами листувався з богословом, філософом і письменником Г. Костельником. Був актив. чл. Культурно-просвіт. т-ва русинів-українців Заґреба (від 1973).

Літ.: Нота В. Умар Др. Федор Лабош (1902–1977) // Нова думка. 1978. № 17; Рамач Ј. Федор Лабош и његово дело у историографији о Русинима у Јужној Угарској // Истра­живања. Књ. 22. Нови Сад, 2011; Лобош-Гайдук Л. Цеплосц дїлох, перли словох – штверо дїяче у култури зоз Шиду з презвиском Лабош. Нови Сад, 2015.

Н. С. Стаценко, М. М. Цап

Стаття оновлена: 2016