Лаворик Олександр Ростиславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаворик Олександр Ростиславович

ЛАВО́РИК Олександр Ростиславович (13. 10. 1955, с. Рясники Гощан. р-ну Рівнен. обл.) – графік, живописець. Син Н. Лаворик. Лауреат 2-го Всесоюз. фестивалю нар. творчості (Москва, 1987). Обл. премія ім. Г. Чубая (1992). Закін. Рівнен. художню студію (1973; кер. В. Ємельянов), ф-т графіки Моск. заоч. ун-ту мист-в (1973), Міжнар. школу церк. арх-ри в Міжгалуз. ін-ті підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів Львів. політех. ін-ту (1992; кер. Ю. Криворучко). Пра­цював у Гощан. рай. відділі внутр. справ (1979–90); за сумісн. 1983–86 – викл. худож. відділу і зав. відділу образотвор. мист-ва Го­­щан. школи мист-в; 1990–93 – дир. дит. худож. школи укр. малярства та писанкарства Рівнен. центру «Середовище»; від 1997 – кер. твор. майстерні «Во­­лин. ікона». Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1980. Персон. – у Гощі (1980, 1985), Рівному (1980–81, 1983–86, 1988–89, 1993, 2011), Києві (1988, 1990), Луцьку, Шепетівці (Хмельн. обл.), Москві (усі – 1990), Дніпропетровську (2010). Досліджує традиц. ікони Воли­ні. Уклав альбом «Волинська писанка» (Р., 1992, спів­авт.). Ре­­кон­струював 1994–99 ікону Божої Матері Одигітрії 13 ст. Виконав копії з ікон «Христос Пантократор з апостолами» (1999–2002), «Покрова Пресвятої Бо­­го­родиці» (2003–09; обидві – 15 ст.), «Пре­свята Богородиця Одигітрія За­ставницька» (17 ст., 2009–10). Значна частина робіт зберігається у Рівнен. краєзн. музеї, Сарнен. істор.-етногр. музеї (Рів­нен. обл.), Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл.), Музеї волин. ікони (Луцьк), Шепетів. літ.-мемор. музеї М. Островського.

Тв.: графічні цикли – «Гощанські буд­ні», «Будні Гощанського РВВС» (обидва – 1980–90), «Село Нобель» (1984), «Воїни-інтернаціоналісти Рівненщини», «Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» (обидва – 1986), «Експонати хати-музею І. Гончара» (1990); «Козакова яма» (1989); живопис – «Вілійські роздуми», «Тур’янська сторона» (обидва – 1988), «Відгомін козацької слави» (1989); ікона «Чорнобильський Спас» (2012, церква великомученика і цілителя Пан­телеймона, Рівне).

Літ.: Столярчук Б. Творчий портрет сучасника // Червоний прапор. 1989, 30 черв.; Поліщук Я. Від писанки до ікони // Сім днів. 1993, 6 груд.; Семе­нович О. Чорнобильська трагедія у творчості художника О. Лаворика // Наук. зап. Рівнен. краєзн. музею. 2010. Вип. 8; Її ж. Іконописні традиції Волині в творчості Олександра Лаворика // Волин. ікона: дослідж. та реставрація: Мат. 20-ї міжнар. наук. конф., Луцьк, 27–28 серп. 2013. Лц., 2013. Вип. 20.

Б. Й. Столярчук, О. Л. Семенович

Стаття оновлена: 2016