ЛАВРЕ́НКО Євген Михайлович (10(23). 02. 1900, м. Чугуїв, нині Харків. обл. — 18. 07. 1987, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — геоботанік. Доктор біо­логічних наук (1935, без захисту дис.), академік АН СРСР (1968). Премія ім. В. Комарова АН СРСР (1950, 1963). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. ІНО (1922). Під час навч. був чл. Харків. товариства любителів природи. Працював 1921–28 консерватором гербарію у Харків. ботан. саду; водночас 1925–34 — у Харків. с.-г. ін­ституті: від 1931 — професор кафедри ботаніки; 1926–29 очолював Харків. ін­спектуру з охорони природи; від 1930 — за­ступник гол. ін­спектора Укр. комітету охорони памʼяток природи; від 1934 — у Ботан. ін­ституті АН СРСР (Ленін­град): н. с., від 1938 — завідувач від­ділу геоботані­ки; одночасно 1938–41 та 1946–48 — професор кафедри ботан. гео­графії, від 1968 — зав. лаб. гео­графії та карто­графії рослин­ності Ленінгр. університету. Президент (1963–73), почес. президент (від 1974) Всесоюз. ботан. товариства. Гол. ред. «Ботанического журнала» (1966–79). Наукові дослідже­н­ня: біо­геоценологія, історія флори і рослин­ності арид. та субарид. тер. Євразії, геоботан. ра­йонува­н­ня і карто­графува­н­ня рослин­ності, її класифікація, охорона, наземна і під­земна структура фітоценозів. За­провадив поня­т­тя фітогео­сфери як частини біо­сфери, найбільш насиченої організмами. Роз­робив нову класифікацію степ. рослин­ності СРСР, об­ґрунтував зонал. і провінц. роз­поділ степів та пустель Євразії й Пн. Африки та ін. Брав участь у багатьох екс­педиціях у лісо­степ., степ. і пустел. р-ни України, Серед. Азії, Монголії, Китаю; в організації заповід­ників Хо­мутів. степ (Донец. обл.), Михайлів. цілина (Сум. обл.); охороні дендропарку у м. Кременчук (Полтав. обл.). Автор і ред. карт рослин­ності світу, окремих материків, степів і пустель України, Росії, Монголії та деяких обл. Китаю. Ред. «Карты рас­тительности СССР» (1939) та «Геоботанической карты СССР» (1954; обидві — Москва; Ленін­град).