Лавреньєв Михайло Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавреньєв Михайло Олексійович

ЛАВРЕ́НТЬЄВ Михайло Олексійович (06(19). 11. 1900, м. Казань, нині Татарстан, РФ – 15. 10. 1980, Москва, похов. у м. Новосибірськ, РФ) – математик і фахівець у галузі механіки, організатор науки. Батько акад. РАН М. Лаврентьєва. Д-р тех. (1932) та фіз.-мат. (1933; обидва – без захисту дис.) н., проф. (1929), акад. АН УРСР (1939) і АН СРСР (1946). Дійс. чл. Чехословац. (1957), почес. чл. Болгар. (1966), чл.-кор. Берлін. (1969), іноз. чл. Париз. (1971) АН. Сталін. (1946, 1948), Ленін. (1958) та ім. С. Ле­бе­дєва АН УРСР (1977) премії, Золота медаль ім. М. Ломоносова АН СРСР (1978). Герой Соц. Праці (1967). Держ. нагороди СРСР (4 ордени Труд. Червоного Прапора, 5 – Леніна, 1 – Жовтн. Революції). Командор Ордену Почес. легіону (1971). Навч. у Казан. ун-ті (1918–21), закін. Моск. ун-т (1922), де 1927–39 та 1948–53 й працював (від 1931 – проф.; 1946 був одним із засн. фіз.-тех. ф-ту, на базі якого 1951 створ. Моск. фіз.-тех. ін-т, де 1955–58 очолював каф. фізики швидкоплин. процесів). 1921–29 – у Моск. вищо­му тех. уч-щі; 1929–31 – проф., зав. каф. математики Моск. хім.-технол. ін-ту; водночас 1929–35 – ст. інж. Центр. аерогідродинаміч. ін-ту; 1935–39 – зав. відділу теорії функцій Матем. ін-ту (обидва – Москва); 1939–41 і 1945–48 – дир. Ін-ту математики АН УРСР (Київ) та проф. Київ. ун-ту; 1941–44 – зав. відділу математики Об’єдн. ін-ту фізики та математики АН УРСР (м. Уфа, РФ); 1950–53 – дир. Ін-ту точної механіки та обчислюв. техніки (Москва); 1953–55 – заст. наук. кер. КБ-11 (Ядер. центр в Арзамасі-16, нині м. Са­­ров Нижньогород. обл., РФ; 1955–57 працював там за сумісн.); 1957–76 – засн. і дир. Ін-ту гідродинаміки (нині ім. Л.) Сибір. відділ. АН СРСР (Новосибірськ); 1958–59 – співзасн., 1959–62 – зав. каф. матем. аналізу, 1962–66 – зав. каф. гідродинаміки Но­­восибір. ун-ту. 1945–49 – віце-президент АН УРСР; 1951–53 та 1955–57 – акад.-секр. Відділ. фіз.-мат. наук АН СРСР; 1957–75 – засн. та голова Сибір. відділ. АН СРСР (від 1975 – почес. голова); 1976–80 – голова Нац. ком-ту СРСР з теор. і приклад. математики. Наук. дослідж. при­свячені теорії функцій, диференціал. рівнянь, варіацій. численню, матем. методам у механіці, механіці суціл. середовища, наближеним і чисел. методам. Заклав основи теорії квазіконформ. відображень, розвинув теорію спрямов. вибуху, запропонував нову схему плоского усталеного руху ідеал. нестисливої рідини, отримав важливі результати в теорії удару тіл об воду, теорії струменів, теорії хвиль. Багато зробив для розвитку рад. літакобудування, брав участь у роботі зі створення віт­чизн. атом. зброї, розробленні перших рад. ЕОМ, засн. школи нар.-госп. використання вибуху. Серед учнів – акад. АН СРСР М. Келдиш, О. Ішлінський, Л. Сє­дов, акад. АПН СРСР О. Маркушевич. 1982 запроваджено Золоту медаль ім. Л. РАН (до 1992 – АН СРСР), 1998 – премію ім. Л. НАНУ. Його ім’ям названі проспект у Новосибірську, вулиці в Казані та м. Долгопрудний Моск. обл., гірські масиви на Памірі та Алтаї, н.-д. судно РАН. На честь Л. і його сина Міжнар. центром з малих планет присвоєно ім’я Лаврентина планеті № 7322. У Новосибірську на площі його імені встановлено погруддя, на фасадах Ін-ту гідродинаміки Сибір. відділ. РАН, Ін-ту точної механіки та обчислюв. техніки, Ін-ту математики НАНУ, на будинку в Києві, де він жив, – мемор. дошки.

Пр.: Основы вариационного исчисления: В 2 ч. Москва; Ленинград, 1935 (спів­авт.); Курс вариационного исчисления. Москва; Ленинград, 1938 (спів­авт.); До питання про рух грунтових вод в неоднорідному грунті // Доп. АН УРСР. 1940. № 1 (спів­авт.); Конформ­ные отображения с приложениями к некоторым вопросам механики. Москва; Ленинград, 1946; До теорії довгих хвиль // Зб. пр. Ін-ту математики АН УРСР. 1946. № 8; Загальна задача квазіконформних відображень плоских областей // Доп. АН УРСР. 1946. № 3–4; Вариационный метод в крае­вых задачах для систем уравнений эллиптического типа. Москва, 1962; Проблемы гидродинамики и их математические модели. 2-е изд. Москва, 1977 (спів­авт.); Методы теории функций комплексного переменного. 5-е изд. Москва, 1987 (спів­авт.); Избран­ные труды. Математика и механика. Москва, 1990.

Літ.: Келдыш М. В. К пятидесятилетию Михаила Алексеевича Лавренть­ева // Изв. АН СССР. Сер. матем. 1951. Т. 15, вып. 1; М. А. Лаврентьев. Мос­ква, 1971; Ишлинский А. Ю. Деятель­ность Михаила Алексеевича Лаврентье­ва в Академии наук УССР // Ишлин­ский А. Ю. Механика: идеи, задачи, при­ложения. Москва, 1985.

О. М. Боголюбов, В. І. Горбачук

Стаття оновлена: 2016