ЛАВРЕ́НТЬЄВ Олег Олександрович (07. 07. 1926, м. Псков, РФ — 10. 02. 2011, Харків) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (2004). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премія імені К. Синельникова НАНУ (2005). Закінчив Московський університет (1955). Від 1956 працював у ННЦ «Харківський фізико-технічний ін­ститут»: 1974–92 — завідувач лабораторії електромагнітних пасток, від 1995 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу плазмодинаміки. Напрями наукових досліджень: електро­статичні та електромагнітні пастки, концепційні проекти, технічні аспекти та технологія термо­ядерних реакторів, пере­творе­н­ня теплової енергії в електричну, способи створе­н­ня високотемпературної плазми, пучковий (іон­ний) термо­ядерний синтез, джерела нейтронів, діагностика плазми. 1950, пере­буваючи на військовій службі на Сахаліні, за­пропонував викори­ста­н­ня дейтериду літію-6 як вибухової речовини для водневої бомби, висунув ідею про за­стосува­н­ня термо­ядерних реакцій у промислових цілях і надав конкретну схему, яка ґрунтується на на­гріван­ні та тепловій ізоляції речовини електричним полем. Ця пропозиція ініціювала зародже­н­ня радянської про­грами досліджень керованого термо­ядерного синтезу, стала приводом для спільних робіт А. Сахарова й І. Тамма щодо магнітної термоізоляції плазми та магнітного термо­ядерного реактора.