Лавренюк Венедикт Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавренюк Венедикт  Антонович

ЛАВРЕНЮ́К Венедикт Антонович (12. 12. 1933, с. Мізюринці, нині Шумського р-ну Терноп. обл. – 22. 10. 2006, Тернопіль) – музеєзнавець, етнограф, фольклорист. Засл. працівник культури України (1993). Премія ім. Д. Яворницького (1997). Закін. Луцький пед. ін-т (1970). Працював зав. рай. відділу культури у с. Великі Дедеркали (нині Шумського р-ну); дир. рай. Будинку культури, зго­дом – краєзн. музею у м. Креме­­нець (Терноп. обл.). 1976–2003 – дир. Терноп. краєзн. му­­зею, кер. автор. колективу з фор­мування його експозиції (1982). Голова Терноп. обл. орг-ції Всеукр. спілки краєзнавців (1991). Був ініціатором створення 15-ти музеїв Тернопільщини. Автор кн. «Храм у дзеркалі ріки. Нотатки музейника» (2000), «Мізюринське перевесло» (2003; обидві – Терно­піль); співавтор путівників «Тер­нопільський краєзнавчий музей» (1986), «Музеї Терно­піль­щини» (1989; обидва – Львів), «Тернопільський обласний краєзнавчий музей» (Т., 1998).

Літ.: Костюк С. Венедикту Лавреню­ку – 70 літ // Тернопіль веч. 2003, 11 груд.; Зозуляк Є. Зодчий краєзнавчого храму: Науковець-краєзнавець В. Лавре­нюк // Вільне життя. 2003, 13 груд.; Сушкевич В. Венедикт Лавренюк: «Ми­­нуле ніколи не старіє...» // Там само. 2004, 1 груд.

С. В. Костюк

Стаття оновлена: 2016