Лавринович Олександр Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавринович Олександр Володимирович

ЛАВРИНО́ВИЧ Олександр Володимирович (28. 06. 1956, м. Овруч Житомир. обл.) – політичний діяч. Нар. депутат України (1994–98, 1998–2001, 2007–10). Канд. тех. (1988) і юрид. (2001) н. Повний кавалер ордена «За заслуги» (2001, 2011, 2013), орден князя Яро­слава Мудрого 5-го ступ. (2004). Закін. фіз. ф-т Київ. ун-ту (1978), Нац. юрид. академію України (Харків, 1998). У 1978–81 та 1984–91 працював у Ін-ті надтвердих матеріалів АНУ (Київ); водночас 1990–92 – у Київ. політех. ін-ті. Від 1989 – заст. і 1-й заст. голови НРУ, 1998 звільнений із посади та виведений зі складу всіх його керів. органів. Чл. (1990), заст. голови (1991) Центр. вибор. комісії; голова Центр. вибор. ком-ту (1993–94). У ВР України 2-го скликання – заст. голови Ком-ту з питань правової політики і судово-правової реформи, координатор фракції НРУ; 3-го – секр. Ком-ту з питань правової реформи, чл. фракції НРУ; 6-го – заст. голови фракції Партії регіонів, 1-й заст. Голови ВР України. 2002–05, 2006–07, 2010–13 – Міністр юстиції України; 2013–14 – голова Вищої ради юстиції. Автор концепції Конституц. договору. Брав участь у написанні Конституції України.

П. Д. Біленчук

Стаття оновлена: 2016