Лаврів Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаврів Петро Іванович

ЛА́ВРІВ Петро Іванович (псевд. – Добромир; 13. 03. 1923, с. Раків Долин. пов. Станіслав. воєводства, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. – 14. 10. 2003, Львів, похов. у рідному селі) – учасник національно-визвольного руху. Чоловік М. Лаврів-Скрентович. Навч. у Стрий. г-зії (1937–43), Львів. політехніці (від 1943). На поч. квітня 1944 вступив до ОУН. Займався ідеол. вишколом куща УПА. 17 квітня 1945 заарешт., 17 квітня 1946 засудж. до 10-ти р. позбавлення волі та 5-ти р. позбавлення громадян. прав. 1952–53 з пам’яті написав «Історію України», яку в’язні переписували та вивчали. 1954 звільнений і переданий у комендатуру спецзаслання в м. Караґанда (Казахстан). Працював бухгалтером в автоупр. шахтобуд. комбінату. 1964 перебував під слідством за звинуваченням у казах.-укр. націоналізмі, утримувався у психіатр. лікарні. Заочно закін. англ. ф-т Алма-Атин. ін-ту іноз. мов, 3-річні Моск. курси франц. мови й екон. ф-т Казах. ун-ту. 1967 отримав дозвіл мешкати у Донецьку. До виходу на пенсію у 1983 перекладав наук.-тех. літ-ру зі слов’ян., герман., роман., угор. та япон. мов на рос. мову для інформ. бюро Караґанди й Донецька. Провадив проукр. пропаганду серед зросійщених українців. 1989 став чл. Т-ва укр. мови, згодом – «Просвіти» й НРУ. 1996 переїхав до Львова.

Пр.: Історія Південно-Східньої України. Л., 1992; К., 1996; Колонізація українських і суміжних степів. К., 1994; Моя земля – земля моїх батьків. Д., 1995; Откуду єсть пошла українська земля? (Перші записи назви Україна та її походження) // Annales Universitatis Mariae Curie-Sktodowska. Lublin, 1996–97.

Літ.: Лаврів Петро Іванович: [Спо­гади] // Літопис нескореної України: Док., мат., спогади. Кн. 1. Л., 1993.

Ю. Д. Зайцев

Стаття оновлена: 2016