Лаврів-Скрентович Марія Антонівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаврів-Скрентович Марія Антонівна

ЛА́ВРІВ-СКРЕНТО́ВИЧ Марія Антонівна (псевд.: Олеся, Звенислава; 02. 01. 1925, с. Залуква, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. – 09. 02. 2002, Львів, похов. у с. Раків Долин. р-ну Івано-Фр. обл.) – учасниця національно-визвольного руху. Дружина П. Лавріва. Навч. у Станіслав. г-зії і торг. школі (нині Івано-Франківськ). 1939 вступила до Юнацтва ОУН, співпрацювала з підпіллям у Залукві, від 1942 – кер. жін. юнац. сітки Станіславщини. 1942–43 відбула кілька вишколів юнац. провідників, перейшла на нелегал. становище. Від арешту ґестапо її двічі рятували нім. військовики. Від 1944 – кер. окруж. жін. сітки ОУН. У березні 1945 за­арешт. (відмовилася від пропозиції працювати в обкомі комсомолу), в травні 1946 засудж. до 15-ти р. позбавлення волі і 5-ти р. позбавлення громадян. прав. Після суду Л.-С. ще рік утримували в тюрмі Нар. комісаріату держ. безпеки, пропонували дворічні курси розвідників і працю за кордоном, за відмову катували. Покарання відбувала у Воркутин. таборах (РФ). 1956 звільнена. Мешкала у м. Ка­­раґанда (Казахстан). Здобула вищу тех. освіту, працювала на вироб-ві, займалася просвітн. діяльністю. Від 1967 – інж. ін-ту «Автоматгірмаш» (Донецьк). 1990 організувала Братство ОУН–УПА та обласне Т-во політв’язнів, яке й очолила. Чл. обласного проводу КУНу, Ліги укр. жінок. 1996 переїхала до Львова.

Літ.: Її життя – посвята Україні // Шлях перемоги. 2000, 12 січ.; Скрентович-Лаврів Марія // Українська жінка у ви­­звольній боротьбі (1940–1950): Біогр. довід. Вип. 1. Л., 2004.

Ю. Д. Зайцев

Стаття оновлена: 2016