Лавріненко Іван Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавріненко Іван Йосипович

ЛАВРІНЕ́НКО Іван Йосипович (23. 07. 1945, с. Пастирське Смілян. р-ну, нині Черкас. обл.) – художник декоративно-ужиткового мистецтва. Чл. НСХУ (1995). Закін. Львів. уч-ще приклад. мист-ва (1972; викл. Т. Драган, О. Лучин­ський, С. Мельничук, Б. Стельмах). Відтоді працював у Черка­сах: гравер, художник-конструк­тор сувенір. ф-ки; від 1974 – художник-методист лаб. пересув. виставок НДІ тех.-екон. дослідж.; від 1982 – у худож.-вироб. майстернях; від 1998 – на твор. роботі. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1974. Персон. – у Черкасах (2011). Для творчості Л. характерні простота форми, оригінальність та лаконічність трактування, філософічність. Створює позначені нар. гумором декор. композиції у кращих традиціях нар. майстрів. Використовує метал, дерево, кераміку. Деякі роботи зберігаються у Черкас. краєзн. і худож. музеях, Шевченків. нац. музеї-заповіднику (м. Канів Черкас. обл.).

Тв.: декор. композиції – «Скоморохи» (1985), «Натюрморт» (1986), «Добрий день, мамо!», «Недоорана нива», «Пісня тракториста» (усі – 1989), «Скіф», «Атака» (обидва – 1990), «Марія» (1995); пам’ятні знаки – воїнам-афганцям (1986), Б. Хмельницькому (2011); панно «Комета» (2005).

Ю. П. Іщенко

Стаття оновлена: 2016