Корсуновський Павло-Григорій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корсуновський Павло-Григорій

КОРСУНО́ВСЬКИЙ Павло-Григорій (17. 03. 1884, м. Чигирин, нині Черкас. обл. – 24. 12. 1949, м. Тафт, шт. Каліфорнія, США) – церковний діяч УАПЦ у США. 1894–1902 навч. у Києво-Софій. духов. уч-щі та семінарії. Служив дияконом у Софій. соборі Києва. З утворенням УНР 1917 був актив. поборником руху за автономію, а потім – за автокефалію Православ. Церкви в Україні. Чл. Всеукр. православ. церк. ради (ВПЦР, 1917–18). Після офіц. оголошен­­ня Акту злуки УНР і ЗУНР зачитував цей документ присутнім на Софій. площі в Києві. Як соліст (бас-профундо) Укр. респ. капели під кер-вом О. Кошиця 1920 виїхав до США, де й зали­шився. Від 1922 – благовісник УАПЦ у США, згодом – протодиякон і священик. Засн. і ди­­ригент низки церк. хорів. На про­­хання К. та ін. перших православ. священиків у США (В. Кась­­кова, Г. Хомицького та І. Гундяка) ВПЦР призначила очолити УАПЦ в США єпископа Іоанна (Теодоровича). У 1920–30-і рр. листувався з митрополитом Ва­­силем (Липківським). Публікував спогади у г. «Свобода», зокрема про хор О. Кошиця (передрук. у кн. М. Головащенка «Феномен Олександра Кошиця», К., 2007) та реліг. ситуацію в Україні періоду Визв. змагань 1917–21 («Церковний рух на Україні в перші роки революції» // «Дніпро», 1925, червень–грудень), які широко використав І. Власовський у своєму «Нарисі історії Української Православної Церкви» (у 5-ти т., Нью-Йорк; Бавнд Брук, 1955–66).

Літ.: Ємець В. Памяті о. Павла Корсуновського // Свобода. Джерзі Ситі; Ню Йорк, 1950, 18 січ.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2014