Лавров Леонід Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавров Леонід Іванович

ЛАВРО́В Леонід Іванович (21. 04(04. 05). 1909, станиця Медведовська Кубан. обл., нині Краснодар. краю, РФ – 07. 04. 1982, Ленінград, нині С.-Петербург, похов. у станиці Пашковській, нині у ме­жах Краснодара) – етнограф-кавказознавець. З походження українець. Д-р істор. н. (1966). Учасник 2-ї світ. війни. Дит. роки Л. пройшли в станиці Пашковська, де закін. 2-класну укр. школу, брав участь у діяльності місц. літ. об’єдн. «Село і місто», складав вірші укр. мовою. У 14-річ. віці написав свій перший наук. твір, присвяч. історії станиці, який став основою фундам. нарису «Станица Пашковская (из прошлого украинских поселенцев на Кавказе)». Від 1928 навч. на геогр. ф-ті Ленінгр. ун-ту (від 1930 – істор.-лінгвіст. ін-т), з якого 1931 виключ., під час служби в армії екстерном склав іспити (1935). У 1930-х рр. здійснив етногр. експедицію на тер. проживання шапсугів для збору польових матеріалів про селян. побут адигів. Співпрацював із Ленінгр. т-вом укр. історії, письменства та мови. Писав статті укр. мовою («Вплив Кавказу на українське населення Кубані», «Тубільні впливи на українців Північного Кавказу») і надсилав для публікації в «Етнографічному віснику» (1927, 1931), які були прийняті, але вчасно не надруковані. 1936 побував на Приельбруссі – тер. проживання балкарців – для дослідж. їхніх поземел. відносин у дорев. період. У передвоєнні роки активно вивчав культуру народів Пн. Кавказу. Від 1936 (з перервою) працював у Ін-ті етнографії та антропології АН СРСР (Ленінград): 1957–61 – зав. сектору етнографії народів Кавказу. У ж. «Советская этно­­графия» опубл. першу працю «Из поездки в Черноморскую Шапсугию». Досліджував епігр. пам’ятки Пн. Кавказу. Об’єктом наук. інтересів Л. були практично всі народи Пн. Кавказу і Дагестану, діапазон яких охоплював широке коло зацікавлень, починаючи від етногенезу народів до «рев.» змін їхнього побуту в 1930–70-х рр. У працях Л. етнічна історія Кавказу представлена як багатосторон. перманент. процес, зумовлений культур. дифузією з європ., слов’ян. і середньоазіат. етнотер. утвореннями. Його учні становлять основу сучас. рос. кавказознавства. На пошану Л. проводять Лавров. читання.

Тв.: До питання про українсько-кавказькі культурні зв’язки // НТЕ. 1961. № 3; Историко-этнографические очерки Кавказа. Ленинград, 1978; Этногра­­фия Кавказа (по полевым мат. 20-х го­­дов). Ленинград, 1982; Канун революции и Гражданская война на Кубани: Биогр. зап. // Из культур. наследия славян. насел. Кубани. Краснодар, 1997; Биографические записки: Главы 1–5 // Археология и этнография Север. Кав­каза: Сб. науч. тр. Краснодар. 1998; Биографические записки: «Здравствуй, не ставший на колени город» // Тра­­дицион. культура народов Краснодар. края и Север. Кавказа: К 100-летию Л. Лаврова. Краснодар, 2009; Список трудов С. И. Лаврова // Там само; Юно­­шеские увлечения и мужские забавы (Стихи Л. на укр. языке) // Там само; Избранные труды по культуре абазин, адыгов, карачаевцев, балкарцев. Наль­чик, 2009; Вплив Кавказу на українське населення Кубані // Наук. зап. Міжнар. асоц. україністів. К., 2013. Вип. 3.

Літ.: Курылев В. Историко-этногра­фические работы Л. И. Лаврова по Кав­­казу // Краткое содержание докл. среднеазиат.-кавказ. чтений. Апр., 1979. Ле­­нинград, 1979; Гарданов В. Леонид Ива­­нович Лавров (некролог) // Сов. этно­графия. 1983. № 3; Гаджиев В. Лавров – выдающийся советский кавказовед // Историография истории Дагестана до­­­совет. периода. Махачкала, 1986; Цулая Г. Леонид Иванович Лавров – исследователь народов Кавказа // Сов. этнография. 1990. № 5; Решетов А. Слово о Леониде Ивановиче Лаврове (1909–1982) // Архео­логия и этнография Север. Кавказа. Краснодар, 1998; Карпов Ю., Решетов А. Л. И. Лавров: штрихи к портрету ученого (к 90-летию со дня рожд.) // Лавров. (среднеазиато-кавказ.) чтения 1998–99. Краткое содержание докл. С.-Петер­бург, 2001; Карпов Ю. Л. И. Лавров: из истории этнографического изучения балкарцев и карачаевцев // Балкария: страницы прошлого. Нальчик, 2005. Вып. 2; Гасанов М., Магомедова Э. Известный ученый-кавказовед // Махач­­калин. изв. 2010, 26 марта.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2016