Лавров Павло Арсентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавров Павло  Арсентійович

ЛАВРО́В Павло Арсентійович (29. 06(12. 07). 1903, с. Радівці, нині Деражнян. р-ну Хмельн. обл. – 01. 06. 1973, Київ) – історик. Дід О. Литвиненка. Д-р істор. н. (1957), проф. (1958). Закін. робітн. ф-т Київ. ІНО (1929), ф-т соц.-екон. відносин Київ. ін-ту профес. освіти (1933). Від 1929 (з перервою) працював у Київ. ун-ті: від 1939 – зав. каф. історії УРСР, водночас 1939–41 – декан істор. ф-ту; за сумісн. 1947–51 – зав. відділу історії рад. періоду Ін-ту історії АН УРСР (Київ); 1941–46 – викл. соц.-екон. дисциплін у військ. навч. закладах. Досліджував історію робітн. класу, селянства, більшов. орг-цій в Україні.

Пр.: Селянський рух у Подільській губернії в першій третині ХІХ ст. // Наук. зап. Київ. ун-ту. 1946. Т. 5, вип. 1; Рабочее движение на Украине в 1913–14 гг. К., 1957; Украинская советская историография о рабочем дви­жении на Украине в 1912–1914 гг. Мос­ква, 1962; Рабочее движение на Украине в период нового революционного подъема 1910–1914 гг. К., 1966; Більшовики Київщини в роки нового революційного піднесення (1910–1914 рр.) // Нариси історії Київ. обл. парт. орг-ції. К., 1967.

Н. Ф. Васильєва

Стаття оновлена: 2016