Лавров Федір Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лавров Федір Іванович

ЛАВРО́В Федір Іванович (11(24). 02. 1903, с. Вереміївка, нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 09. 12. 1980, Київ) – фольклорист. Канд. філол. н. (1943). Закін. Всесоюз. ін-т журналістики (1935), Ін-т червоної професури (1937; оби­два – Мос­ква). Дир. вид-ва «Мис­тецтво» (1937), зав. відділу г. «Ра­дянська Україна» (1937–38). Від 1938 працював у ІМФЕ АН УРСР (Київ): 1938–41, 1946–48 – заст. дир., зав. відділів етнографії (1950–52) та фольклористики (1952–62), ст. н. с. цього ж відділу (1962–63). Наук. дослідж.: проблеми нар. сатири і гумору, кобзарства, фольклористики. Один з ініціаторів і організаторів Респ. наради кобзарів і лірників (1939).

Пр.: Кобзар Федір Кушнерик. 1940 (спів­авт.); Посібник записувача народно-поетичної творчості. 1957; Кобзар Єгор Мовчан. 1958 (спів­авт.); Фольклор західних областей України. 1959; Весе­ла книжка: Сатира й гумор українського народу. 1961; Українська народна антирелігійна сатира. 1965; Українські народні співці-кобзарі. 1970; Кобзарі: Нариси з історії кобзарства України. 1980 (усі – Київ).

Г. Т. Рубай

Стаття оновлена: 2016