Лаврова Маргарита Артурівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лаврова Маргарита Артурівна

ЛАВРО́ВА Маргарита Артурівна (29. 01. 1928, Київ) – актриса, співачка (сопрано). Засл. арт. РРФСР (1969). У 1943 разом із сім’єю вивезена на примус. роботи до Німеччини (Сх. Прусія). 1945 перебувала в Харків. перевірочно-фільтрац. таборі № 258, займалася на підготов. курсі Консерваторії (кл. В. Войтенка). 1946 заслана до Воркути (нині Респ. Комі, РФ), де виступала і вчилася актор. професії у Воркутин. драм. театрі (1946–56). Разом із чоловіком актором і реж. В. Лавровим працювала у Воронез. (1956–60), Омському (1960–62, 1964–2011) муз. театрах, Новосибір. театрі муз. комедії (1962–64; усі – РФ). Актор. манері Л. властиві елегантність, вишуканість, уміння наділяти лірич. героїнь драматичністю. Виконавиця партій Тетяни та Няні в опері «Євгеній Онєгін» П. Чайковського.

Ролі: Тоня Чумакова («Біла акація» І. Дунаєвського), Хівря («Сорочинсь­кий ярмарок» О. Рябова), Віра Холод­на («На світанку» О. Сандлера), Ніна, Маша («Севастопольський вальс», «Серце балтійця» К. Лістова), Чаніта («Поці­лунок Чаніти» Ю. Мілютіна), Смерть («Ва­силь Тьоркін» А. Новикова), Тетяна («Факір на годину» М. Богослов­сь­ко­го), Марія Москальова («Забудькуватий наречений» В. Казеніна), Ганна Ґлаварі, Фраскіта («Весела вдова», «Фраскіта» Ф. Легара), Теодора, Кароліна, Маріца, Сільва («Принцеса цирку», «Маріца», «Сільва» І. Кальмана), Еліза Дулітл («Моя чарівна леді» Ф. Лоу), Ванда («Роз-Марі» Г. Стотгарта, Р. Фрімля).

Літ.: Бердник Е. Герои наших дней // Моск. комсомолец. 1958, 23 нояб.; Ме­­зенцев В. Два спектакля // Коммуна. 1960, 17 марта.

А. О. Прихожаєва

Стаття оновлена: 2016