ЛА́ГІН Лазар Йосипович (Лагин Лазарь Иосифович; справж. — Ґінз­бурґ; 21. 11(04. 12). 1903, м. Вітебськ, нині Білорусь — 16. 06. 1979, Москва) — російський пись­мен­ник. Член СП СРСР (1936). Сталінcька премія (1940). Закін. Ін­ститути нар. господарства (1925) та червоної професури (1933) у Москві. Учас­ник 2-ї світової війни. Дебютував 1921 віршами та фейлетонами у періодиці. Найві­доміший твір — казк. повість для дітей «Старик Хот­табыч» (1938; окреме вид. — Москва, 1940; екранізація — 1957, реж. Г. Казанський; 2006 — реж. П. Точилін), в якій сюжет про випущеного із пляшки джина спроектовано на сусп. ситуацію в СРСР у 1930-х рр. Повість побудована як своєрідна пародія на роман вихова­н­ня, в якій зі­ткне­н­ня 2-х типів сві­домості знаходить вираз в історії пере­вихова­н­ня старомод. джина. Пародій. ефект повʼязаний із пере­міною традиц. ролей — на­ставником старого виявився хлопчик-піонер. На вимогу ідеол. від­ділу ЦК КПРС Л. доопрацював казку (ви­йшла у новій ред. 1956), а гол. герой, звичай. хлопчик, пере­творився на сві­домого і відп. члена су­спільства. Укр. мовою повість-каз­ку пере­клали А. Григорук, В. Гер­ман. Твори Л. для дорослих по­єд­нують елементи фантастики, ґротеску і памфлета.