Лагодинська-Залеська Галина Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лагодинська-Залеська Галина Миколаївна

ЛАГОДИ́НСЬКА-ЗАЛЕ́СЬКА Галина Миколаївна (29. 11. 1900, м-ко Делятин, нині смт Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл. – 21. 06. 1964, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) – піаністка, письмен­ниця, музично-громадська діячка. Дочка М. Лагодинського, сестра Лесі Верховинки, дружина О. Залеського. Закін. Вищий муз. ін-т у Львові (1921; кл. фортепіано М. Криницької, теорії музики – С. Людкевича), Муз. школу Кайзера (1922) і Ун-т (1923) у Відні. Викладала гру на фортепіано у філіях Вищого муз. ін-ту у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1923–29, 1941–44), Дрогобичі (нині Львів. обл., 1929–31) і Коломиї (нині Івано-Фр. обл., 1930–41). Від 1927 виступала із сольними концертами, а також як піаністка і концертмейстер. Влітку 1944 емігрувала до Відня, згодом до Німеччини. Деякий час перебувала в Арґентині, де викладала в муз. школі при Василіан. мона­стирі (Буенос-Айрес). Від 1955 – викл. і кер. відділу Укр. муз. ін-ту у Буффало. Авторка низки музикознав. статей (надрук. пе­реважно у ж. «Овид»); повісті «До сонця – до волі» («Мандрівка юності», Чикаґо, 1960); оповідання «Ліс» (про УПА; нагородж. на конкурсі СФУЖО, 1960); кн. «Із днів грози»; ст. «Мій спогад про Софію Дністрянську» (ж. «Овид», 1957, ч. 4), «З музич­ного життя Коломиї» (зб. «Над Прутом у лузі… Коломия в спогадах», Торонто, 1962) та ін.

Літ.: Таран І. Галицька піаністка Галя Лагодинська // Краєзнавець Прикарпаття. 2004. № 3; Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини. Л., 2008; Полєк.

З. Н. Попко

Стаття оновлена: 2016